Заходжу я одного разу в магазин. Звичайний магазин, нікого немає. Затаритися по дрібницях, даю 100 гривень.

Продавщиця мені здає 960 з копійками. Ну я думаю: некрасиво буде забирати, та й всі ми помиляємося, з ким не буває. Кажу їй:

– Я вам дав 100 гривень!

Вона задумливо подивилася на мене, потім в касу, і відповідає:
– Ні ви мені дали 1000.

Я став сперечатися і пояснювати, що я брав з собою всього 100 гривень і ніякої іншої купюри у мене не було! Вона стоїть на своєму і категорично відмовляється зі мною погоджуватися. Ну, думаю, пес з тобою, забрав гроші і поїхав.

Приїжджаю додому, відкриваю шафку, щоб покласти гроші, а там лежать … 100 гривень. І тут я зрозумів, що сам затупив, посміхнувся, сів в машину, поїхав купив жінці коробку цукерок і пляшку вина.

Як же добре, що є на світі такі чесні люди!