Мені було 23 роки і працювала я оператором залізничного вокзалу. Так само паралельно вчилася на магістра в залізничному університеті. Після отримання диплома ми групою вирушили відзначати в найближчий заклад. Через пару випитих келихів шампанського, одногрупник Максим запросив мене на повільний танець. Під час танцю хлопець зізнався, що я йому давно подобаюся, але тільки зараз набрався сміливості зі мною заговорити. Після закінчення вечора Максим провів мене до таксі, ми обмінялися номерами телефону і так почали спілкуватися.

Хлопець був романтиком, часто писав вірші, дарував квіти, ми ходили в кіно, гуляли по парку. І незабаром Максим зробив мені пропозицію. Ми зіграли весілля і зняли однокімнатну квартиру. Жили непогано, поступово відкладали гроші на свій будинок. І ось за п’ять років ми назбирали достатню суму і купили невеликий заміський будиночок, зробили ремонт і перебралися туди жити.

Через півроку почали замислюватися про дитину і ось через два місяці я завагітніла. Максим дуже зрадів такій події. Він щодня після роботи заходив в магазин і купував мені фрукти. Постійно дзвонив і цікавився, як я себе почуваю, питав що купити. Я була щаслива знати, що поруч є турботливий чоловік і в майбутньому прекрасний батько.

Через пару місяців УЗД показало хлопчика, чоловік не міг натішитися, він дуже хотів сина. І ось настав довгоочікуваний момент, день, коли ми побачимо малюка. Пологи пройшли без ускладнень. Максим зайшов до мене в палату з квітами, обняв, поцілував, запитав, як я. Пізніше внесли нашого сина – Ваню. Чоловік ним милувався, але на руки не брав, боявся впустити. Через три дні нас виписали. Вдома вже стояло ліжечко з коляскою і пакет з дитячим одягом.

Перший місяць Максим вставав вночі до сина і годував з пляшечки. Потім це стало відбуватися все рідше і рідше. Через три місяці чоловік і зовсім перестав допомагати. Всю турботу про малюка Максим переклав на мене. Якщо раніше він міг хоч годинку посидіти з хлопчиком, то тепер, приходячи з роботи, навіть не дивиться в його сторону. Пізніше його почав дратувати плач сина по ночах, говорив: «я хочу спати, зроби так, що б Ваня перестав нити.» Незабаром навіть його турбота щодо мене почала поступово зникати. Ласкаві слова від Максима я не чула вже давно, тільки: «що ти сьогодні приготувала?». Пропонувала чоловікові з’їздити розвіятися куди-небудь на день (з дитиною завжди була не проти посидіти моя мама), але він не хотів, казав, що немає бажання. І так вже живемо близько року – на мене і сина нуль уваги, нічого Максима не цікавить. Не знаю, де поділася та романтика.

Невже народження дитини так могло вплинути на чоловіка? З турботливого чоловіка він перетворився в байдужу людину. Що сталося з моїм чоловіком? Як повернути кохану людину?