В нас дуже хороші діти, в них гарні професії та світогляд. Також ми допомогли виховувати наших прекрасних онуків. Але чомусь вони всі про нас забули…

Їх важко засуджувати, тому що ми правда розуміємо, що у них повно інших справ. Але все-таки часом, а особливо в старості, хочеться того сімейного вогнища, що було у нас раніше.

Ми підтримуємо зв’язок з нашими знайомими, які опинилися в точно такій же ситуації. І це по-справжньому дивно, тому що нам завжди здавалося, ніби їх сім’я дещо міцніша нашої. Тільки зараз ми розуміємо, що старість нікого не щадить і старі люди зі своїми історіями і минулим жодному з молодих не потрібні. Так, ми корисні для виховання дітей в плані нашого досвіду, але коли справа стосується вже дорослих людей, то ми потрапляємо ось в таку ситуацію.

Мій чоловік каже, що все, що відбувається – нормально. Адже нам в молодості теж не було справи до своїх батьків, тому що ми жили своє життя. Частково я розумію його точку зору. Просто мені хочеться, щоб ми хоча б підтримували відносини. А то ж спілкуємося тільки раз в два місяці, і то не дуже довго. Хоч мені цього достатньо, тому що я точно знаю як у них справи, але хочеться побільше.

Правнуків ми навряд чи побачимо, але мені було б цікаво подивитися на таке родинне дерево. Я ж ніколи толком не хотіла дітей, а зараз застала вже своїх онуків, які виросли і стали вже повнолітніми.

Може бути мені самій варто проявляти більше ініціативи, хоча я в той же час не хочу бути надто наполегливою. Адже навіть сама по собі я можу судити і знаю, що в кращі роки останнє бажання – це розмовляти з батьками або бабусями і дідусями. Сама такою була, тому ні в якій мірі не засуджую і не намагаюся.

Частково я більше хвилююся тільки лише тому, що мій чоловік вважає інакше. Йому часом починає здаватися, ніби про нас дійсно забули. Це в якійсь мірі дійсно так, але все ж не настільки погано як могло бути. Розумію, що порівнювати негативні обставини так неправильно, але що ще залишається? Може бути тільки заради нього варто вмовити дітей або онуків на трохи більш часте спілкування. Якщо йому це так важливо, то можна хоча б спробувати.