З самого початку наших стосунків мій чоловік справляв враження надійної людини: серйозний, з хорошою роботою. Звичайно ж я вийшла за нього заміж не через гроші, а через його характер.

А після появи нашої дочки я ще й переконалася, що мій чоловік дуже хороший, турботливий батько. Чоловік просто обожнює нашу дочку. Весь вільний час приділяє тільки їй: разом вони грають в ігри, гуляють в парку.

Ще він ніколи не відмовляє мені в допомозі по дому. Своїм чоловіком в цілому я дуже задоволена. Але його робота стала постійним приводом для наших сварок. Раніше у нього була добре оплачувана посада, але потім справи фірми погіршилися і начальник став раз у раз затримувати зарплату.

Коли у нас ще не було дитини, то це було терпимо, ми могли на мою зарплату якось викручуватися. Але коли в родині є маленька дитина, дуже складно по два-три місяці сидіти без грошей. Адже однорічній дочці не поясниш, що «прости, ми купимо тобі памперси через два місяці», «ой, потерпи без суміші, купимо через пару тижнів» і так далі.

Чоловік начебто це і розуміє, але ніяк не хоче йти з роботи. Постійно твердить, що справи скоро покращаться і все зміниться. Я цю історію слухаю вже два роки і мені набридло. Якщо чесно, в своїй сфері мій чоловік досить затребуваний фахівець, тому легко міг би знайти собі роботу в іншій фірмі. Де будуть якщо не більше платити, то принаймні вчасно.

Але коханий не хоче ворушитися, в цьому місяці була чергова затримка, уявляєте, на носі мій день народження, свято як-не-як, але я вже уявляю, що це буде чергове «дорога, грошей немає, давай посидимо вдома». Тому я не витримала і зібрала речі чоловіка. Запропонувала йому побути на вихідних у батьків, так би мовити, подумати і осмислити все. Тільки ось вихідні пройшли, а чоловік додому не повертається.

Я більш ніж впевнена, що це все витівки свекрухи. З самого початку нашого подружнього життя його мама те і робить, що розповідає, як мені пощастило з чоловіком, а от її синові з дружиною не дуже. Такий хороший, прегарний, будь-яка інша жінка не буде скаржитися. Я знаю, що всі свекрухи недолюблюють своїх невісток і постійно говорять повну нісенітницю, тому на її слова ніколи особливо уваги не звертала. Але я боюся, що вона зможе налаштувати улюбленого настільки, що він не захоче повертатися в сім’ю.

Чим ця жінка думає? Вона хоче залишити свою внучку без батька? Я обурена з цього приводу і перебуваю тепер я в глухому куті. Якщо я попрошу чоловіка повернутися, то він не винесе з цього ніякого уроку. А якщо я не покличу, то він може настільки засидітися у мами, що відвикне від нас і вирішить, що йому одному жити куди зручніше. Я сама себе загнала в глухий кут. І як мені тепер бути? Порадьте хоч що-небудь.