Наша дочка марна та байдужа…

Ми самостійно з нуля побудували наше життя, вибрались з дружиною зі злиднів. В цей же час ми помічали, як “псуються” діти наших знайомих, котрі все в своєму житті отримували “на блюдечку” 

Приблизно з тих пір ми вирішили, що ніколи не будемо пускати за течією виховання наших дітей, щоб вони теж з себе щось представляли. Можна скільки завгодно говорити про гроші і стартові умови, але виховання надає підсумкову роль. Ми тому наочне підтвердження.

І як би гарні були мої слова, але ми їх порушили. Не повністю, звичайно, тому що намагаємося досі прищепити любов до праці і донести, що справа не тільки в грошах. Однак наша робота забирає у нас майже весь час і з огляду на це ми просто фізично не встигаємо дати їй той багаж знань, який їй знадобиться в житті. Нам хочеться, щоб вона представляла собою щось самостійне, а не була нашою тінню. Адже що може бути сумніше для дитини, ніж асоціація всього його життя з його батьками.

В результаті зараз ми маємо те, що вона витрачає наші гроші і вчиться абияк. У виправдання можна сказати, що її витрати досить спокійні і не є катастрофічними за моїми мірками. Навчання теж просідає, але не настільки, щоб її відрахували. Швидше це хорошистка, яка може в рази краще. А з огляду на те, в якому університеті вона вчиться, її старання тут можуть окупитися з більшою ймовірністю.

Моя дружина говорить, що нам треба стати з нею трохи жорсткіше. Однак я починаю питати її як і навіщо намагатися це зробити вже в такому дорослому віці, і не отримую відповіді. Навіть вона розуміє, що вже пізно щось робити. Вона сформувалася як особистість і єдине, що в наших силах це дати їй вектор напрямку, щоб вона сама прийшла до чогось. Може нам варто просто з нею поговорити, а не продовжувати намагатися виховувати в класичному розумінні. Адже вона теж доросла людина, а значить і підхід до неї повинен бути відповідний.

Так чи інакше, але будемо намагатися щось зробити. Все-таки впадати у відчай і сидіти в неробстві – не наш варіант. Адже ми не просто так вибралися з бідності. Якщо вже це змогли, то і наставити власну дочку на правильний шлях зможемо. Адже останнє, що ми хочемо, це залишити її в нашій тіні.