Свекруха надумала примусити чоловіка любити його дочку від першого шлюбу і раз у раз тягає її до нас додому

Сім років тому мій чоловік одружився перший раз, причому «по зальоту». Як не дивно, на його одруженні наполягла його мама, мовляв – ганьба яка, давай бери, поки у нареченої живіт не виріс. Як розповідає мій чоловік, він не любив ту свою наречену, зустрічався з нею зовсім недовго і якось навіть через жалість: була в компанії сіра мишка, яка за ним бігала, ось і пошкодував. Коли дізнався, що вона вагітна, запропонував їй зробити аборт, але та розповіла своїм батькам з проханням якось вплинути на батька дитини. Ті зібралися і пішли всією делегацією до матері нареченого вирішувати проблему, а вона дама зі строгими звичаями, умовили сина одружитися хоча б заради того, щоб не ганьбити «нещасну дівчинку», хоча б поки вона не народила.

Вони розписалися, весілля, як такого, не було. Його тішило тільки те, що він закінчував морехідку і відразу ж пішов у рейс перед пологами дружини. На всьому протязі вагітності подружніх відносин у них не було, навіть спали на різних ліжках. Тесть, на радощах, що наз його донькою хоч хтось одружився, віддав бабусину квартиру, яку сім’я раніше здавала. Єдине, що моєму чоловікові подобалося в колишній дружині, це те, що вона смачно готувала і вдома завжди була чистота, але любов до цієї мишки так і не з’явилася.

Народилася донька, коли чоловік був у морях, а коли він повернувся і взяв дівчинку на руки, то нічого не відчув: ні ніжності, ні розчулення. Взагалі нічого! Вирішив вдаритися в роботу: ходив у рейси, а на березі підробляв комерцією, іноді з відрядженнями. Формально він був сімейним, а по суті – намагався втекти. Дружині він залишався вірним, гроші завжди привозив в сім’ю. Іноді навіть йому здавалося, що він звикає до дружини, але «хімії» між ними все одно не було, вона суцільна «фізика». Вона іноді плакала, мовляв – за що ти мене не любиш, зайвий раз не обіймеш, ласкавого слова не скажеш, а він не знав що відповісти. Ну не любить він її і все і до доньки байдужий.

Після 4-х років спільного життя дружина його зрадила! Коли чоловік прийшов з рейсу – йому друзі відразу ж розповіли. Ця новина навіть обрадувала чоловіка: тепер він з чистою совістю може розлучитися з нелюбою дружиною. Вона плакала, казала, що все вийшло випадково, захотілося ласки, яку вона від чоловіка не бачить і все таке. Але він розлучився, і навіть його тесть все зрозумів, не став воювати. Чоловік забрав тільки свої речі, оформив іпотечну квартиру, залишив море і повністю пішов у бізнес. За час подружнього життя він так до доньки і не звик – майже ніколи її не бачив, не няньчився, не виховував, але після розлучення аліменти відразу почав платити. А ось моя свекруха полюбила дитину, часто брала її до себе, тому одна з причин іпотеки чоловіка – як можна подалі бути від дитини.

Два роки тому ми з моїм чоловіком познайомилися, стали жити і потім розписалися. Дітей поки немає – обидва не хочемо поки, треба побут починати не з народження дітей, а з притирання один до одного. Зі свекрухою я в рівних відносинах, але мене дістають її нескінченні теми про дочку мого чоловіка: мовляв, вам треба частіше брати дитину, ти ж жінка, може якось прив’єш любов чоловіка до дочки? Я їй сказала, що немає такого щеплення, яким б я могла прищепити цю любов. Байдужий він, що робити ?! А тепер вона взагалі знахабніла: приводить дівчинку до нас, і під приводом, що їй треба кудись відлучитися, пропадає на годину або дві!

Я не звинувачую свого чоловіка, що він байдужий до дитини: це його почуття. В цей час він намагається піти від реальності і йде грати в комп’ютер, та й дочка на нього нуль уваги, вона швидше до мене тягнеться. Я намагаюся якось розважити дитину, але вона дуже примхлива і навіть якась нервова. Я дзвоню свекрусі, прошу прийти її скоріше, я не нянька, у мене свої справи. Свекруха приходить і змовницьким тоном запитує: «Ну як татко – грався з дочкою, займався?». Так ні ж! Я їй пояснюю, що на милування нема силування, від того, що свекруха нахабно впроваджує дитини в нашу сім’ю, дочка з батьком ближче не стануть. За багато років ці двоє один до одного байдужі, ну що може змінитися ?!

Свекруха мені іноді говорить, що в усьому я винна – мовляв, якби я вела себе наполегливіше і мудріше, то може бути батько б до доньки і звик. Ну чому я повинна це робити? Адже це не я сім років тому, як тільки завагітніла, то побігла збирати натовп, щоб на мені одружилися «по зальоту». Тим більше, коли-небудь і у мене будуть свої діти. Свекруха каже, що мій чоловік буде ставитися до моїх дітей так само байдуже. Але я буду народжувати тільки тоді, коли чоловік це зажадає, а не раніше. А не зажадає – взагалі не треба, навіть мені. Ось як відучити свекруху приводити до нас дівчинку?