З 22 років я працювала в ІТ сфері.  Останні три роки я працюю з дому, а спочатку я працювала в офісі.

Фірма намагалась забезпечити  дуже хороші умови для працівників. У тому числі на поверсі була спеціальна кухня, де можна було попити зернову каву з кави-машини та перекусити легкими снеками, фруктами, горішками. Дрібниця, але приємно. В нас була навіть кімната для тренування та душова кабінка. Зарплати у нас були не захмарні, але дуже високі для нашого міста.

Якось після робочого дня я пішла на кухню за чашкою кави й застала там колегу. Вона розмовляла по телефону з чоловіком, перераховувала йому, що є на кухні з закусок і фруктів, питала, що йому взяти та складала продукти в пакет. Причому набрала вона пристойну кількість горіхів, фруктів, захопивши при цьому ще чай в пакетиках і мед в маленьких упаковках.

Мене те, що я побачила, просто шокувало. На моє запитання дівчина відповіла, мовляв, а що такого, чоловік дуже любить ті ж горіхи, а вони коштують на ринку майже 500 грн за кілограм, навіщо витрачати гроші, коли можна взяти з собою.

Скільки разів я приходила на цю кухню, пила каву, перекушувала, мене ніколи не відвідувала думка щось набирати додому. Адже продукти закуповуються з розрахунком на кількість працівників офісу, після нас приходить ще і друга зміна і через те, що хтось набирає продукти додому чоловікові, їм може не вистачити.

Ну і в цілому це виглядає дуже непристойно. Для мене така поведінка – показник жебрацького менталітету. Скільки б ці люди не заробляли, вони все одно будуть красти снеки з роботи, тапочки з готелю і так далі.