Останнім часом життя стало просто нестерпним. Мій розумний і талановитий чоловік звільнився з роботи і вирішив, що час “знайти себе”. Але я навіть не моглоа уявити, які наслідки будуть мати ці “пошуки” для нашої сім’ї.

Все почалося з того, що після п’ятнадцяти років роботи архітектором в будівельній фірмі мій любий сказав, що втомився і хоче щось змінити. Ну, я підтримала чоловіка, змінити місце роботи буває корисно. Ми ж не роботи. Але виявилося, що на роботу він не поспішає виходити. Глава нашої родини вирішив зайнятися бізнесом. Він став пропонувати послуги з проектування приватних будинків, дач і вілл. Благо освіта і досвід роботи йому дозволяли. Але виявилося, що такий вид заробітку досить непостійний і ту вартість, яку просив мій чоловік, клієнти не готові були платити.

В цей час я продовжувала працювати бухгалтером на фірмі і забезпечувати себе, сина, дочку і «шукаючого себе» чоловіка. Я всіляко намагалася допомогти своєму коханому визначитися і знайти справу, яка приносила б йому задоволення і дохід.

Тоді батько моїх дітей вирішив зайнятися продажами. Безпосередньо у виробника він закупив сантехніку і взяв павільйон в оренду. До слова, він вигріб майже всі наші запаси. Але торгівля не пішла, виявилося, що в наш час набагато економніше купувати в інтернеті продукцію і не переплачувати при цьому посередникам. Так ми залишилися без грошей, зате з великою кількістю кранів, унітазів і умивальників.

Моєму терпінню приходив кінець. Чоловік вперто не бачив проблеми в тому, що трапилося. Він продовжував «шукати себе». Почувши, як дружина нашого кума добре заробляє на ринку нерухомості, наш «добувач» вирішив спробувати. Він чомусь вирішив, що це легка робота, але з хорошим доходом. З прибутком він не помилився, а ось переконати клієнта купити квартиру або будинок виявилося куди складніше. По закінченню двох місяців спроб мій чоловік знову гордо повідомив, що це не його.

Коли прийшов час платити іпотеку, гроші на чорний день вже були витрачені, а моя зарплата ще не скоро, я поцікавилася у свого «загубленого чоловіка» що будемо робити? На що отримала чудову відповідь, що він щось придумає. Мені хотілося стукнути його чимось важким. Я розумію, що криза середнього віку буває у всіх, але всьому має бути межа? Моєму розумінню і терпінню вже прийшов кінець. Нема моїх сил.

Як бути в такій ситуації я поняття не маю. Мої батьки постійно запитують, чому їх зять сидить вдома і не виходить на роботу? Мою відповідь, що чоловік «шукає себе» вони не розуміють і вважають все це маренням. Тепер і я стала такої ж думки. Як змусити цього неробу знову згадати, що він чоловік і в його обов’язки входить забезпечення своєї сім’ї? Якщо він не візьме себе в руки, то я близька до того, щоб подати на розлучення. Не хочу руйнувати сім’ю, а й сил уже немає терпіти це неподобство.