Олегу не давали спокою сусіди алкоголіки. Часті збіговиська їх друзів, таких же алкашів, не особливо радували мешканців будинку. П’яні дебоші і крики набридли так, що добропорядні громадяни за голови хапалися. Спочатку алкашів проганяли .Марно. Лаяли і соромили. Нульовий ефект. Виклики міліції теж приносили тільки тимчасовий результат.

Тоді Олег пішов до господарів кубла і сказав:

– Панове, потрібна ваша допомога. До мене приїхала теща, а я не хочу, щоб вона жила зі мною. Чи не могли б ви кожен день влаштовувати галасливий скандал. Чим голосніше будете кричати і лаятися матом, тим краще. А я за це щовечора буду приносити вам пляшку горілки. Алкаші раді старатися.

Через тиждень Олег сказав:

– Тут у мене проблеми з грошима. Я зможу вам давати тільки дві пляшки в тиждень. «Панове» побурчали і наступний тиждень відпрацьовували вже без ентузіазму.

Через тиждень Олег зайшов до сусідів і поскаржився:

– Ви розумієте, не платять зарплату, тому зможу вам за щоденні скандали приносити тільки одну пляшку на два тижні.

– Ну, ні, за пляшку в два тижні сам дери горлянку.

З тих пір навколо була тиша. Алкаші, навіть якщо і лаялися по-справжньому, намагалися робити це тихо. Щоб тещу не злякати, на зло цього жмоту Олегу.