Всім потрібна батьківська увага

Після того, як їх син підріс та перейшов до другого класу, батьки зосередились на зароблянні грошей: мама вийшла на роботу, а тато став брати додаткові підробітки

Син завжди був розумником, навчання давалося йому легко. А в цьому році його немов підмінили. З домашніми завданнями син ще сяк-так справлявся, проте в класі у нього не виходило нічого. Він не відходив від вчительського столу, по десять разів перепитував одне і те ж. Він немов розучився працювати самостійно, вчительці доводилося пояснювати йому кожен крок.

Спершу батьки думали, що хлопчик став гірше чути. Його оглянув лікар – все в порядку. Шкільний психолог теж не знайшов відхилень: розвиток дитини відповідав віку. Батьків турбувала і поведінка сина. Він дуже змінився, став настирливий, на перервах не відходив від вчительки. В їдальні йому, у що б то не стало, потрібно було сісти поруч з нею. Він розштовхував однокласників, доходило і до бійки.

Кілька разів батьки зустрічалися з вчителькою. Разом вони намагалися розібратися, в чому справа, чому перш самостійний хлопчик раптом почав липнути до дорослих.

Сходивши на семінар до психолога, батьки зрозуміли, що «рідна мова» сина – час. А вони стали так неуважні до нього. Синові не вистачало уваги. Він не відчував їх любові.

Мама стала намагатися частіше забирати сина після школи і гуляти з ним, як раніше. А тато відновив їх «чоловічі розмови» перед сном. Коли батьки змогли задовольнити потребу сина, змінилася і його поведінка.