Мені 34 роки. У мене зараз з’явився новий чоловік, якого я неймовірно люблю. Зізнаюся, чесно, я вже й не думала, що зможу бути такою щасливою. До зустрічі з ним у мене були чоловіки, але відносини з ними не доходили до серйозних. А зараз все по-іншому. Ми разом близько року і кожен день я відкриваю в своєму коханому нові позитивні якості і мені дуже добре з ним. Він переїхав до мене в квартиру, забирає мене з роботи, ми вечеряємо в улюбленому кафе і насолоджуємося спілкуванням. Я познайомилася з його матір’ю, яка сприйняла мене, як рідну людину. Ми з нею навіть зовні трохи схожі.

Але є одна обставина, яка затьмарює моє життя з цим мужчиною. У мене є подруга, яка була заміжня три роки з  ним, але відносини з чоловіком у неї були поверхневі. Крім того, вона мені постійно скаржилася на свого чоловіка і розповідала, що втомилася від нього.

Так вийшло, що її колишній чоловік – це мій теперішній коханий. Зазначу, що я не відібрала його у своєї подруги. Так, мені трохи соромно, але вони постійно сварилися і не розуміли один одного. У нас же з цим чоловіком все відмінно. Але ж буває так у житті, що люди не підходять один одному. Навіщо ж мучитися все життя?

На жаль, моя подруга мене зненавиділа. В першу чергу, вона розпускає плітки і робить мені різні капості. Я не хочу виправдовуватися постійно перед нею, так як вона завжди говорила, що шкодує про заміжжя і не може виправити ситуацію в родині. За що на мене ображатися? Я вважаю її поведінку неправильною. Я ж не відразу втрутилася в їхню сім’ю. Після їхнього весілля я ставилася до нього спокійно, без яких будь-то захоплення і симпатії. Але постійне невдоволення подруги своїм чоловіком змусило мене придивитися до нього ближче. Більш того, я побачила в цьому чоловікові прекрасну людину, з яким захотіла поспілкуватися ближче і зовсім не пошкодувала про це.

Зараз ми з колишньою подругою порвали всі відносини. Я вважаю, що це правильно. Але навіщо ж мені постійно докучати. З чоловіком вони офіційно розлучилися, дітей немає. Отже, можна спокійно їй жити і шукати собі більш достойного чоловіка, ніж колишній. Адже вона сама говорила, що почуття до чоловіка пройшли і їх нічого не тримає.

До речі, співробітники на моїй роботі засуджують мене за таку поведінку. Я вже шкодую, що поділилася з ними своїм жіночим щастям. Потрібно було просто сказати їм, що у мене новий обранець, а не розповідати, що він колишній чоловік моєї подруги. А моя мама мене зовсім не критикує, а радіє разом зі мною. Їй теж, до речі, подобається мій новий обранець. Як мені поступити, щоб колишня подружка нарешті заспокоїлась і дала нам жити спокійно?