Тільки тепер я зрозуміла, наскільки несправедливо поступала з близькими людьми. Якби я знала,як повернеться моє життя, то вчиняла б зовсям по-іншому. Але що вже тепер говорити…

Син у мене один, більше народити не довелось. Характер з юності у мене був вредний, може  тому чоловік від нас і пішов. До речі, мій чоловік – це була перша людина, яка мене страшенно дратувала. Як зараз кажуть молоді жінки: «Не хочу я йому борщі варити і шкарпетки прати!». Дурні, як я була колись. Краще б я варила ці горезвісні борщі, може тоді не залишилася б на самоті. Але чоловік пішов – я його постійно пиляла, причому – не за щось конкретне, а просто так! Настрій був поганий і все!

Ну добре. Син ріс, аліменти я отримувала, моя мама мені допомагала переказами грошей з іншого міста, з житлом проблем не було, у мене своя двокімнатна, отримана ще при СРСР. Син відслужив в армії і відразу одружився з дівчиною, яка його дочекалася. Я не вірила, що таке буде, вважала їх роман до армії несерйозним. Ось, з’явився у мене ще один центр роздратування: невістка. Мене злило те, що всі плани помінялися у сина – на навчання, на кар’єру, рано занадто було одружитися! Та й сама невістка без належної освіти, занадто проста. Господарська, правда, вдома завжди чисто, смачно готує.

Спочатку молоді жили у мене, мені навіть було це на руку: я намагалася все зробити, щоб їх розвести, весь час вказувала синові на недоліки невістки. Вони пішли жити на знімну квартиру. Невістка народила дочку. Замість того, щоб порадіти народженню внучки, я була в сказі: тепер не було шансів звільнити від невістки свого сина. Я навіть на якийсь час махнула на все рукою. Але коли внучці виповнилося 7 років, моя мама попросила, щоб онук приїхав – вдома потрібен ремонт, а чоловік-то у нас один. Син хотів їхати сім’єю, але внучка захворіла, поїхав один.

А потім мені зателефонувала мама, каже, що біля мого сина постійно треться сусідська дочка, їй 24 роки, незаміжня. Мама її постійно ганяє, мовляв – нічого лізти до одруженого мужика, але та не відлипає. Я настільки чомусь ненавиділа свою невістку, що навіть цьому зраділа. Стала благати маму не заважати, а навпаки, давати можливість залишити наодинці цих двох, всіляко потурати їхнім зустрічам. Наговорила мамі про невістку всякі гидоти. Гаразд, мама стала так і діяти, хоч їй це було неприємно. Не знаю, що там відбувалося, але сина часто почало тягнути до бабусі: залатати дах, зробити прибудову. На поїзді всього годину їхати. Ми з мамою сприяли цим поїздкам, а мама там намагалася всіляко залучити сусідку для спілкування з моїм сином.

Ми домоглися свого: шість років тому син кинув дружину з дитиною і поїхав одружитися на цій сусідці. А через півроку після цієї події не стало моєї мами, будинок дістався синові. Нова невістка стала там господинею, мене в гості особливо не звали, а якщо я приїжджала, невістка зустрічала мене без особливої ​​радості. Та й син, весь діловий, зайнявся сільським господарством, все йому ніколи. Я перестала туди їздити.

Але основна причина, чому я їх не відвідую, це моє здоров’я. Спочатку стали хворіти ноги, потім спина і все суглоби. Стала ходити по лікарях, купила собі паличку, постійно потрібно безлічі ліків, масажі, розтирання. Синові нема коли, він не приїжджає, але хто став за мною доглядати? Так-так, колишня невістка і внучка-старшокласниця, які так і не здогадуються, що це я придумала такий жахливий план звідництва і розлучення!

Спочатку ходила тільки внучка: приносила ліки, прибирала. Потім, як мені ставало гірше, стала підтягуватися для допомоги її мама. Дівчата роблять раз на тиждень генеральне прибирання, готують мені їжу, невістка робить масажі і розтирання. Нещодавно у мене був день народження, вони мені стіл красивий накрили, торт принесли, а син тільки грошики вислав на ліки і все. Я постійно у невістки прошу вибачення, що бурчала на неї, вона рукою махає, мовляв, дурниця, все в минулому.

Але я ніяк не можу їй зізнатися в своєму страшному гріху, що це я примудрилася розвести їх з чоловіком. Я боюся, що мене тоді кинуть. Але у мене все одно душа болить, совість згризає, сповідатися їй хочу. Але тільки як почати не знаю. І чи варто?