Я завжди поважав свою матір і ставився до неї поблажливо навіть у випадках, коли вона була повністю не права. Проте всьому є межа.Її поведінці зокрема, адже зараз вона живе зі мною. Причиною її переїзду стала хвороба, тому як доглядати за нею більше нікому. Звичайно, можна було б віддати її до відповідної установи, але мені здається це не зовсім коректним. Все-таки вона моя матір, яка явно заслуговує на те, щоб її власна дитина змогла її доглянути.

Однак зараз уже пішов четвертий місяць як вона зі мною живе і я вже просто більше не можу цього витримувати. Вона поводиться так, ніби я до сих пір маленька дитина, яка потребує догляду. Я завжди кажу їй лежати в ліжку і просити щось, якщо потрібно. Не вставати зайвий раз і так далі. Але вона мене не слухає і намагається господарювати по дому. В мою сторону також йдуть докори щодо того, що живу я не так, дівчини у мене немає і все в такому дусі.

Чому їй здається, що якщо вона живе в моїй квартирі, то може вести себе подібним чином. Невже вона не розуміє, що я доросла людина, яка здатна самостійно нести відповідальність за своє життя. Однак їй чомусь здається, що я як і раніше дитина. І я намагався з нею про це поговорити. Пояснити, що так поводитися не можна і не потрібно, але вона відмовляється мене слухати.

Не стану приховувати, що мені це вже набридло. Її життя у мене починає для мене ставати великою проблемою. Адже насправді я багато чим жертвую, дозволяючи їй залишатися у мене. А замість нормального життя і поведінки отримую такі ось вибрики. Може я і повинен ставитися до неї з якимось терпінням, але все-таки всьому має бути межа. Адже не далекий той день, коли я просто здам її в будинок престарілих, щоб хоч чогось навчити.

Подібною ідеєю я поділився зі своїми друзями і вони навіть не подумали підтримати мене. Всі як один сказали, що я до неї надто суворий і не враховую її старість. Це дійсно так, але мені здається, що я і не повинен. Адже в старості людина повинна бути трохи досвідченішае, ніж в звичайному житті. Чому ж зараз вона поводиться так, ніби я знаю більше неї. Давати поблажки можна дітям, які ще нічого не розуміють. Однак тут мова йде про дорослу жінку, яка до того ж педагог. Вона все життя вчилася і повинна знати що відчувають діти, коли батьки до них так ставляться в дорослому віці. Загалом, не знаю як довго я ще зможу протриматися, але моє терпіння добігає кінця.