Ми з чоловіком одружилися відносно недавно – трохи менше року тому і зараз у нас в родині почалася справжня криза …

До шлюбу ми з ним разом майже не жили. Я була проти співжиття і переїхала до нього тільки напередодні весілля. Перші місяці спільного життя далися нам легко. Ми були щасливі від того, що тепер цілими днями можемо бути разом, а потім романтика пройшла і почалися конфлікти з приводу спільного побуту.

Мій чоловік – дуже вперта людина. Він вважає, що обов’язки по дому діляться на чоловічі і жіночі, і що кожен з нас повинен займатися своєю справою … Скільки я не намагалася йому довести, він так і не визнав того, що так звані «жіночі обов’язки» потрібно виконувати кожен день, витрачаючи багато часу і сил, а необхідність в тому, щоб забити цвяшок або полагодити кран – виникає не так уже й часто.

Мені довелося поступитися чоловікові, оскільки не дивлячись ні на що я його люблю і руйнувати наш шлюб не хочу. Думала, що буду робити всі домашні справи в півсили, щоб це не забирало багато енергії, і періодично купувати напівфабрикати, щоб не простоювати годинами біля плити. На якийсь час це спрацювало, сварки з чоловіком припинилися.

Однак нещодавно він висловив мені претензію: «Ми з мамою порадилися і вирішили, що ти недостатньо хороша господиня, і що тобі потрібно більше часу приділяти домашнім справам». А я взагалі не розумію, чому я повинна тягнути весь побут на собі, якщо ми з ним працюємо практично однаково і я втомлююся так само, як і він.

У нас спільний бюджет, в який я вкладаю приблизно стільки ж грошей, скільки і чоловік. І після робочого дня мені теж хочеться впасти на диван, витягнути ноги і відпочивати. Хочеться, щоб хтось нагодував мене свіжоприготовленою вечерею і забрав у мене одяг в прання … Але, незважаючи на це, я йду і готую вечерю для нас обох, прибираю за нашим котом і мию посуд. Хіба це справедливо?

Будь-який інший чоловік на його місці був би щасливий тому, що я для нього роблю, а моєму коханому і цього мало. Він скаржиться на те, що я рідко готую, купую готові страви і напівфабрикати, що вдома буває брудно і що іноді посуд в раковині стоїть по кілька днів … При цьому йому навіть лампочку лінь зайвий раз вкрутити (доводиться по кілька разів нагадувати), і іноді замість того, щоб зробити щось самому – він витрачає гроші з нашого загального бюджету на виклик майстра.

Я запропонувала йому варіант вирішення проблеми: я б могла піти з роботи, щоб більше часу приділяти домашнім справам, але такий варіант його не влаштовує. Він каже, що в цьому випадку нам доведеться розлучитися, так як він не збирається бути моїм спонсором.

Ніяк не збагну, як можна вирішити цей конфлікт, зберігши наші відносини … Я готова йому поступатися в дрібницях, але не хочу працювати як коняка в дві зміни. Що я роблю не так?