Чи варто вірити міфам про оливкову олію?

Існує багато міфів про оливкову олію, але чи всі вони правдиві? Давайте спробуємо разом розібратись в цьому питанні.

Кожен наш співвітчизник, їдучи з Греції, намагається запастися оливковою олією, яка вважається тут однією з найкращих в світі. Оливкова олія – ​​це дійсно корисний продукт, а в якості заправки для салатів вона поза конкуренцією. Ось тільки як її вибирати?

Тільки extra virgin – і це не міф

Extra virgin – це олія першого віджиму, яка вважається найціннішою. Взагалі-то в Греції практично тільки таку і продають, але про всяк випадок уважно вивчіть етикетку. Якщо є заповітні слова – можна брати, але додатково потрібно звернути увагу ще й на кислотність.

Міф про кислотність

Кислотністю вважається рівень вмісту в оливковій олії олеїнової кислоти, і чим цей рівень нижче, тим краще. У extra virgin він становить до 0,8% і це нормально. Є правда «знавці», які стверджують, що кислотність повинна бути 0,1%, але добитися навіть 0,2% досить складно з технологічної точки зору, тому у грецької оливкової олії кислотність починається зазвичай з 0,3%, так що інтервал 0,3-0,8% для кислотності цілком нормальний показник.

Міф про маркування PDO

Маркування PDO (Protected designation of origin) на упаковці гарантує (точніше, повинно гарантувати), що олія вироблена і розлита саме там, де зібрані оливки. Якість продукту дійсно багато в чому залежить від їх зростання, адже навіть в близько розташованих селах грунт, вологість та інші параметри можуть відрізнятися.

Однак це не так кардинально позначається на смаку оливкової олії, як, наприклад, залежність від того, на південному або північному схилі пагорба зібраний виноград, – на смак вина. Показово, що навіть самі греки, які, можна сказати, вбирають смак оливкової олії з молоком матері, не можуть відрізнити за смаком, на якій горі виросли оливки, що стали сировиною для виробництва олії.

А тепер уявімо собі сам процес виробництва. Листопад-грудень – сезон збору оливок, коли селяни трудяться повний світловий день, щоб вночі відвезти урожай на переробку. Куди – вони вирішують самі: можливо, в сусіднє село до родича – власника фабрики, можливо, туди, де не обдурять і більше заплатять або де менша черга. Так що маркування PDO в більшості випадків – це фікція, хоча більшість виробників і зберігає її на упаковці, так олія продається краще.

Міф про темне скло

Будь-яку рослинну олію потрібно зберігати в пляшках з темного скла, щоб уберегти від шкідливого впливу сонячних променів і оливкова не є вийнятком. Однак для туристів завжди існує ризик розбити пляшку, тому можна вибрати інший варіант упаковки – з нержавіючої сталі або з пластика.

До речі, останній варіант допоможе істотно заощадити, так як олія продається на розлив. Це цілком прийнятний варіант, якщо, звичайно, вас не хвилює питання престижу, адже фірмова пляшка прямо з Греції виробляє більш солідне враження. Але якщо для вас головне – довезти олію цілою , то можна пожертвувати і престижем, а вдома просто перелити олію в іншу тару.

Олія, розлита по банках з нержавійки, здатна зберігати всі свої якості протягом півроку, і хоча цей варіант, звичайно, дорожчий, олію в такій тарі можна спокійно упакувати у валізу.