Краще б одразу викинув на смітник! Вирішив я якось за символічну ціну продати стару пральну машинку…

Купили ми якось нову пральну машинку, оскільки чекали на скору появу малюка і хотіли, щоб були функції делікатного прання. Стара машинка була ще цілком робочою, хоч і прослужила нашій сім’ї вже майже 20 років.

Тому я вирішив її продати за символічну ціну 300 гривень, дав оголошення, але дзвінків за місяць так і не було. Місце в квартирі ця машина займала і дуже заважала, а викинути шкода, тому як може ще кому послужити. Коли вже втретє я об неї спіткнувся вночі, вирішив віддати її даром хоч комусь.

Виставив ціну 50 гривень із зазначенням в оголошенні обов’язкового самовивозу. Живемо ми в 10 км від міста, але наше селище вважається межами міста. В день було кілька дзвінків. З’ясовували, в якому вона стані, чи немає косметичних дефектів і мало не пробіг, кількість господарів і чи була в ДТП.

Два рази дзвонили і говорили, що вони – багатодітна сім’я і ​​їм дуже потрібна пральна машина і не міг би я їм її привезти, підключити, вони її перевірять, і все це – за мій рахунок. Типу, добру справу зроблю. На це я їм відповідав, що і так безкоштовно їм віддам, тільки приїжджайте , навіть завантажити допоможу. Але ніхто не приїхав.

Дзвонили багато диваків, яким дуже потрібна пралка, але дуже далеко за нею з міста їхати. У підсумку, приїхала мадам з двома мужиками, довго дивилися з усіх боків на пралку, голосили, що стара, і на вигляд не дуже нова, і ось тут подряпина … Загалом, вирішили забрати. Винесли її на вулицю, поставили біля під’їзду і я у мадам цікавлюся – чи не бажає вона віддати мені мої 50 гривень за машинку? Сума маленька, але справа принципу.

Але тут мені мадам заявляє, що це я їм повинен ще заплатити, так як вони далеко їхали, витратили багато бензину і взагалі – пралка НЕ ​​нова! Я мало не послав їх у пішу еро-ти-чну подорож від такого нахабства! Заявив, що в такому разі нехай залишають її тут і їдуть назад, а я вже якось дотягну її до смітника і розіб’ю так, що вона більше ніколи не запрацює, щоб у них не виникло спокуси її забрати.

Після цього мадам неохоче дістала 50 гривень і жбурнула їх мені. Більше я не намагаюся продавати старі речі, а просто їх викидаю, щоб більше не нариватися на таких нахабних особистостей!