Моя мама і стоматолог: кумедна історія з життя нашої родини

В нашій родині трапилась дуже весела історія. Мама виховувала нас з братом сама. Наш тато помер, коли братові було всього два роки. Всі  ці роки вона мама повністю жила нами.

Пару років тому з’явився у мами залицяльник. Класний дядько, лікар за професією. Вони з мамою то в кіно, то в театр, то на балет. Розцвіла наша мама, почала активно доглядати за собою. Любов, нічого більше не додати. Справа до весілля йшла.

Петро Вікторович нам з братом допит влаштував:  які прикраси мама любить, в якій обстановці краще пропозицію зробити. Ми йому нарадили й стали чекати. У відомий на все місто ресторан мама збиралася два дні: бігала по магазинах у пошуках сукні, чепурилася, вивчала в інтернеті столовий етикет.

Вона пішла. Ми з братом пішли за кульками, купили дудочки, які розгортаються від видиху, шампанського. Стали чекати наречену і нареченого. Мама повернулася в сльозах:

–  Не піду за нього заміж! Він – стоматолог! – останні два слова були сказані з тремтінням в голосі.

Стоматологів мама боїться. Якщо у неї заболів зуб – треба вести за руки на лікування, поїти заспокійливим і стежити, щоб не втекла. З дитинства боїться, хоча вже доросла жінка, яка народила двох дітей. Невже, візит до стоматолога страшніший, ніж пологи? Мама вважає, що так.

–  Він же терапевт! Говорив, що працює простим терапевтом! – ридала мама. – Чому обдурив? Відразу не сказав, що стоматолог? Не піду за нього! Мало того, що брехун, так ще й стоматолог!

З її слів стало зрозуміло, що обман вона ще б пробачила, а ось вибір професії – навряд чи. Напоїли маму чаєм, посадили за серіал і пішли дзвонити невдалому нареченому, підступному шахраю і страшному стоматологу.

– Вона на нашому першому побаченні пів години розповідала, які ми, стоматологи, монстри! Як я міг їй сказати? – покаявся він. – Що тепер робити?

Відповіді на це питання ми не знали. Поговорити з мамою не вийшло – вона заборонила згадувати вголос навіть ім’я одного з представників її нічних кошмарів. Згаслий погляд, апатична поведінка, запущений зовнішній вигляд… Мамі було зовсім погано. А ми з братом думали, що ж пересилить – любов до стоматолога чи страх перед стоматологами.

Через кілька днів Петро Вікторович прийшов з квітами. Вони довго-довго розмовляли. На щастя, розум все-таки переміг. Правда, не до кінця: заміж за стоматолога мама виходити відмовилася. Поки що.

– Звикну, що ти … такий. А там подивимося, – вирішила мама, але колечко   все-таки наділа.

Дорослі люди, а такий дитсадок влаштували! Довго ми з братом сміялися:

– Стоматологів боятися – заміж за них не виходити!