Набридло, що рідня звонить тільки тоді, коли їм від мене щось потрібно. А може це у всіх так і я придираюсь?

Мені 25 років і я давно вже живу окремо від батьків. З’їхала від них після першого курсу інституту і з тих пір працюю, ні від кого не залежу і потихеньку збираю гроші на свої цілі. Є молодий чоловік, який займає гарну посаду і з яким ми разом живемо останні 7 місяців. Він періодично підкидає мені грошенят і робить презенти.

Всі родичі знають про його існування. Так як ми зустрічаємося досить довго, він вже неодноразово був запрошений на наші сімейні торжества. Рідня в курсі, що він із забезпеченої сім’ї і з великими перспективами в майбутньому. У свій час вони навіть будували мені підступи через заздрощі – двоюрідна сестра, яка все життя вважала себе першою красунею, прям вся жовчю спливла, коли дізналася, що мій хлопець багатший і впливовіший за її чоловіка.

Навіть її мати мені потім висловлювала, мовляв: я хочу стрибнути вище голови і що все одно у мене не вийде уярмити такого жениха. Ми тоді з нею сильно посварилися, і мої батьки поставили її на місце. Тепер вони з дочкою обходять стороною теми, що стосуються мого особистого життя, але все одно по ним видно, що вони заздрять, адже чоловік двоюрідної сестри не може виконати всі їхні забаганки.

Загалом, я помітила ось що: деякі мої родичі після знайомства з моїм коханим стали більш привітними до мене. Я думала що це просто данина поваги, адже я на їхніх очах подорослішала і потихеньку перетворююся на успішну, дорослу жінку … Але вони спілкуються зі мною не просто так. Крім наших сімейних зборів, які зазвичай проходять вдома у бабусі, і які не прийнято пропускати, вони виходять на зв’язок зі мною тільки коли їм щось потрібно.

Дзвонять, задають кілька запитань про моє життя, і переходять до справи: «А чи не може твій Сергійко (мій молодий чоловік) підкинути нас вранці до аеропорту?», «А чи не зможеш ти зайняти нам грошей?», «Дитині потрібно купувати комп’ютер, а у нас не вистачає до потрібної суми … »,« Вася закінчив технікум і тепер шукає роботу. Може допоможете? » і все в цьому дусі. Я – людина чуйна, і навіть якщо не можу виконати прохання цілком, то намагаюся проявити хоч якусь участь до його проблеми. Виходить, що я майже завжди своїх родичів виручаю, а вони після цього скажуть один раз «спасибі» і пропадають. Коли не потрібна моя допомога, то вони навіть зі святами мене не вітають, якщо ми не зустрінемося в цей день особисто …

Навіть не знаю вже, що й думати. Закрадаються думки про те, що вся рідня (крім батьків і бабусі) мене використовує … Це дійсно так, чи я чіпляюся і такі прохання з боку родичів – норма?