Невістка б’є мого сина, а він це терпить…

Я завжди думала, що мій син вибере собі особливу наречену: добру і красиву, але знайшов стерву.

Ні до весілля, ні після нього, невістка навіть не спробувала змінитися. Вона ніби пишалася своїм хуліганським характером: така собі відчайдушна пацанка, яка може і на байку покерувати, і з тарзанки стрибнути. Причому це вона вважала своїми досягненнями в житті! Ні талантом ні розумом вона не блищить, з освіти – дев’ять класів і покинутий на першому курсі коледж. З усієї краси – яскравий макіяж і наколка на всю руку. З лексикону – мати і вульгарності. Поваги ніякої ні до своїх батьків, ні до нас з чоловіком. Свати розповідали, що дочка у них єдина і дуже довгоочікувана, розпестити змогли, а виховати – не вийшло, навіть якось шкода їх. Коли я запитала у сина – що ж він такого знайшов в своїй дружині, то він сказав, що це питання інтимне і делікатне, тому відповідати на нього він не збирається.

Все б нічого, але невістка стала розпускати руки на сина. Вони живуть окремо, ми цього не бачимо, але стали про нас доходити чутки: в пориві люті вона б’є чоловіка сумкою, то накидається з кулаками, то кігті пускає в хід, а то і зубами покусає! Максимум, що син може зробити – ухилятися від ударів або тримати її руки, в той час як вона верещить. Привід для такого вчинку може бути будь-який: не те слово сказано або її наказ неправильно виконаний. Син ніби як не схожий на підкаблучника, але намагається її не засмучувати. Найжахливіше, що всі це бачать, всім стає ніяково і прикро за хлопця – отримує покірно удари і нічого зробити не може! Вона навіть сорочку на ньому порвала, прямо на вулиці!

Я розмовляла з сином з цього приводу – чому він дозволяє своїй дружині такі істерики і бійки? Він сказав, що нічого не може з нею зробити – такий у неї характер! Я вже не витримала, перейшла майже на крик, пояснювала, що з таким характером треба або розлучатися, або хоч раз дати здачі їй у відповідь, щоб раз сіла і заспокоїлася! Ну він же джентльмен, тим більше – каратист, боїться, що сили не розрахує. А сили і не треба, вона худа, хоча б раз осадити, щоб боялася і вистачить, тим більше він знає, як це зробити акуратно – навички на допомогу. Я завжди засуджую чоловіків, які піднімають руку на жінку, але тут вже перебір! От скажіть мені, матері й батьки синів, як би ви поставилися до такої ситуації? Не хотілося б вам вгамувати агресивну невістку? Схвалили б ви цей кошмар зі словами: «Тримайся синку, ти ж чоловік!»?