З чоловіком мирозлучились через те, що він часто ходив “наліво”. Тому я сама виховувала двох доньок. Молодша в мене чемна,розумна, відмінниця. А от старша вдалась в батька: їй би лиш гуляти та розважатися.

Ще з 15 років вона почала цікавитися хлопчиками, навіть тікала з дому, з поліцією шукали. Приструнили, на якийсь час вона схаменулися, вступила до коледжу після школи і знову в неї біганина по хлопцях. Я тільки молила – аби не «залетіла», куди потім їй з дитиною? Але що я могла зробити, коли вона, 19-тирічна стала жити окремо з хлопцем, від якого, звичайно ж, «залетіла». Прибігли потім батьки цього хлопця, мало не погрожували, говорили, що у мене дочка гуляща, невідомо від кого дитина, тому нехай дочка не бігає за їх синочком, нічого не вимагає. А потім взагалі відіслали хлопця далеко від нашого міста.

Дочка трохи заспокоїлася, повернулася додому, стала готуватися до пологів. У нас двокімнатна квартира, молодша спеціально переїхала до мене в кімнату, щоб у старшої з дитиною було вільне приміщення. Я її не сварила за нагул, це було заздалегідь очевидно, що так вийде. Дочка народила хлопчика, гарненького такого, спокійного. У мене серце відлягло – я бачила, що дочка непогано справляється зі своїми обов’язками матері, в кімнаті чисто, все по режиму. Але, може бути, саме спокій онука послужив тому, що у дочки з’явилося багато вільного часу і вона засіла в інтернеті. Поки я була на роботі, дочка у своєї молодшої сестри просила трішечки посидіти з дитиною, а сама бігала на побачення до якогось хлопця, з яким вона познайомилася по листуванню. І знову в ній прокинувся цей батьківський ген!

До двох років онука вона вже почала робити це в нахабну – кине на нас свого синочка і тікає. Пояснює це тим, що готує грунт для сімейного гніздечка – у хлопця своя квартира. Потім вона стала пропадати ночами, а потім взагалі заявила, що хоче на три дні поїхати на турбазу! Я кажу: «Бери з собою сина, нехай новий тато познайомитися з дитиною!». Але вона категорично відмовилася, а після турбази взагалі приїхала через п’ять днів. Я дзвонила їй, лаялася, говорила, що дитину нема з ким залишити, але вона знала, що сестра на дистанційному, тому спокійно гуляла. Коли вона з’явилася, то стала збирати речі – свої, але не дитини. Сказала нам, що хоче пожити зі своїм хлопцем, а з дитиною він її не чекає. Як ми будемо тут крутитися з малюком – її не цікавить, вона втомилася!

Найгірше, що хлопець сказав їй саме такі слова: «Навіщо ти мені потрібна з причепом!». Так, саме так! Поки вона збиралася, я так на неї репетувала! Погрожувала, що позбавлю материнства, що вона більше ніколи дитини не побачить, а їй все одно – вона байдуже збиралася. Я навіть вибігла за дочкою на вулицю – її якась машина чекала, де на пасажирському сидінні сидів цей охламон. Я стала кричати на нього, щоб він зрозумів, що дочка не вільна, у неї дитина. Ця рожа вилізла у вікно, лупає очима. Каже мені: «Я вашій дитині не папаша, мені плювати! Дочка у вас доросла, нехай надходить як хоче, а ваш спиногриз мені навіщо? ». Уявляєте ?! Тільки він сказав це матом, не соромлячись мене! Морда така гарненька, але нахабна!

Уже місяць,  як дочка там у нього стирчить. До нас в гості поки приїхала моя рідна тітонька здалеку, вона пенсіонерка, допомагає зараз з малюком, але по весні їй треба їхати додому, город садити. Сподіваємося, що до цього часу вийде нам в садок дитину прилаштувати. Донька не з’являється, намагалася мені раз зателефонувати, запитати – як там її син, але я на неї всіх собак спустила, сказала, щоб до суду готувалася. Чесно кажучи, не хочу до суду доводити, дочка все ж. Я одного не розумію – що чекає цю парочку в подальшому? Цей нахаба в будь-якому випадку не прийме її дитини, а якщо вона знову завагітніє, він її викине, я впевнена! І тоді знову все спочатку – малюка на мене і в загул. Як мені бути з дочкою, адже все одно я її люблю і прийму будь-яку!