У мене був вихідний, але вдосталь поспати мені не дали. Прокинулися я від стуку у двері. Накинула халат, дивлюся у вічко, а там наш дільничний з сусідкою не надто адекватною стоїть. Я двері відкрила, він попросив зайти.

Провела на кухню, запропонувала чай. Питаю, що трапилось? Ваша  сусідка написала заяву, що останнім часом у нас у квартирі живе дитина, яку від всіх ховають, а іноді карають, голосно щось пояснюючи, одним словом, розберіться панове поліцейські, що це за неповнолітній і чому над ним знущаються.

Поки я читала всю цю маячню хворої уяви, товариш майор оглядав квартиру, в якій ніякого, чоловіка не побачив, був син на навчанні, а кошеня залізло під диван. Пішли до сусідки, дільничний її пояснює, що ніяких дітей сторонніх у мене немає.

І тут вона видає головний козир:

– Хлопчика вона Ваською називає. І голосно говорить, що якщо він буде гратися, то буде сидіти голодний.

Я так років сто Не сміялася! Зайшли ми з дільничним знову до мене, довелося його познайомити з неповнолітнім Ваською, кошеням двох місяців, який шкодить по страшному за що я його і лаю.

Найсмішніше, що на цю заяву сусідки довелося писати пояснення. Уявляю, як буде реготати весь відділ, коли прочитають це. Принаймні дільничний веселився від душі, коли ми писали це пояснення.