Я познайомилась зі своїм чоловіко, коли прийшла за компанію з подружкою в тату-салон. В неї була давня мрія, яку вона нарешті зібралась втілити.

Татуювання робив чоловік – брутальний такий мужчина з дуже добрими очима, навіть трошки сумними. Розговорилися з ним, обмінялися номерами телефонів, почали зустрічатися. У нього багато захоплень – грає з хлопцями на бас-гітарі, на байці їздить з друзями на пікніки. Але улюблена справа – це свій маленький бізнес: створювати шедеври на тілі.

Ми зустрічалися у нього вдома: знімна кімнатка, простий, холостяцький побут. Я спочатку думала – може він сирота, так скромно жити, але він сказав, що ця квартира – тільки чисто поспати, а так його вдома не знайти. Але зате він повинен бути багатим спадкоємцем, правда йому не подобаються ті рамки, які хоче поставити перед ним його батько, так що невідомо – чи буде спадок. Вже потім, перед самим весіллям, я багато що зрозуміла, коли познайомилася з його родиною. Там дійсно багато підводних каменів.

У сім’ї їх четверо: батько, мати, мій чоловік і його молодша сестра. Всім сімейством рулить батько – галасливий, принциповий і навіть якийсь постійно нервовий. Мама – тихоня, домогосподарка. Колись батьки віддали дітей в школу мистецтв: у мого чоловіка талант малювати, а сестра ходила на хореографію, зараз вона сама викладає. Коли діти були маленькі, вихованням займалася тільки їх мати, а батько відкрив свою меблеву фабрику, є свій великий цех, причому він поруч з їх шикарним заміським будинком.

Коли син закінчив школу, батько змусив його піти в інститут бізнесу і дизайну з розрахунком на те, що син продовжить його справу. Нічого не поробиш – він пішов і закінчив, подарував диплом батькові, щоб він зберігав його в скриньці на пам’ять. Батько відразу намагався ввести його в курс справи в своєму бізнесі, але син сів на подарований йому за навчання мотоцикл і поїхав з друзями через півкраїни – відпочити на природі, ближче до гір. Коли він повернувся, батько його мало не вбив і просто вигнав з дому, мовляв – годуйся, як хочеш, забудь дорогу додому. Син зняв квартиру, відкрив тату салон і ось через три роки після цього випадку ми з ним і познайомилися.

Перед нашим весіллям ми з чоловіком прийшли до нього в будинок – знайомитися з батьками, і хоч у нього були натягнуті відносини з батьком, свекор мені зрадів. Тут же його батько став мене обробляти, щоб я вплинула на його сина і вмовила його вникнути в його бізнес, працювати разом. Свекор мені сказав: «Ну що це за професія така – татушки набивати? Це зараз наколки в моді, а потім де він буде заробляти? На вулиці портрети малювати? Художник – це не професія, а хобі, треба нормальною справою всерйоз займатися! Умов його ». Я пообіцяла свекру вплинути на сина, але не перед весіллям – зараз інші клопоти.

Ми одружилися, а через тиждень свекор став мені трохи не щодня телефонувати, питати – чи була у мене розмова з чоловіком? Я все ж вирішила поговорити, але чоловік зрозумів, вчому справа : «Навіть не говори мені про це! Бізнес – це взагалі не моє, мені противно, як мій батько – влазити кожен день в піджак і робити розумний вигляд в своєму кабінеті. Тим більше мені це все далеко і нецікаво, я вільний художник, і бізнес такий-сякий, у мене є! Навіть розмовляти про це не хочу! ».

Мені довелося сказати про це свекру, і той шалено закричав у трубку: «Ну раз так, то я точно позбавлю спадщини цього дармоїда, він ні копійки не отримає від мене!», І відключив телефон.

Тепер я взагалі в розгубленості, вже кілька місяців минуло після цієї розмови! З моїм чоловіком таємно зізвонюється його мати, розповідає – як вдома справи, і що батько сердиться досі. Сестра брату не дзвонить, вона на боці батька, напевно, хоче повне собі спадок. Але десь я і зі свекром згодна – виготовлення меблів набагато серйозніше татушок, та й хочеться, щоб батько з сином помирилися. Але з іншого боку я і чоловіка зрозуміти можу – ну чому він повинен цілими днями займатися тим, що йому огидно? Так і життя пройде у вічній депресії.

Як ви думаєте, що мені робити в такій ситуації? Свекор все ще сподівається, що я свого чоловіка таки умовлю.