Чи варто у всьому потакати вагітній? А якщо вона забагато собі дозволяє?

– … Ти що, ну як я їй скажу! Це неприємна розмова, а вона ж в становищі! – зітхає пенсіонерка Галина Петрівна. – Вагітних ображати не можна! ..

У пенсіонерки Галини Петрівни досить-таки велика родина – дорослий син, його дружина і дворічний онук, крім того, «діти» через пару місяців чекають поповнення. Галина Петрівна живе поруч і кожен день, а то і по кілька разів на день, ходить до невістки Світлани «допомагати з онуком», бо тій «вже важко».

Вагітність протікає нормально, лікарі не знаходять ніяких приводів для тривоги, але Свєта безперестанку скаржиться – то коле, то свербить, то в боці противно цокає. Ходити складно, стояти важко, сидіти незручно, тільки ось лежати на дивані ще туди-сюди.

Тому Галина Іванівна намагається розвантажити її по максимуму: тягає з магазину сумки з продуктами, гуляє з вельми активною дитиною, готує, миє підлогу, часом просто забирає онука до себе з ранку до вечора, «щоб Світланка могла відпочити».

Світланка сприймає цю турботу як належне і вже, треба сказати, трохи знахабніла. Не просить, а вимагає, розмовляє з літньою жінкою в наказовому тоні, прилюдно вичитує її на дитячому майданчику за те, що вона неправильно дивиться за дитиною – не дає хлопчикові залізти на гірку, наприклад.

Галина Петрівна тільки зітхає: за гіперактивним малюком їй на гірці не встежити. Проте не заперечує, все зносить лагідно і покірно.

Якщо Світланка дзвонить і просить приїхати, Галина Петрівна скасовує всі свої справи і зустрічі і мчить на допомогу.

З усіх боків Галині Петрівні вже відкрито говорять, а не просто натякають, що Світланку пора якось поставити на місце. Ну хоча б пояснити невістці, що бабуся теж нездорова, у неї тиск і серце, при цьому вона вже вдруге пропускає прийом у свого лікаря, тому що «потрібна Світланці» …

А за дворічним малюком на сьомому десятку взагалі-то і здоровій людині справлятися непросто. Зрештою, вагітність – не хвороба і Світланка з чоловіком знали, на що йшли, коли затівали народити двох дітей з такою маленькою різницею.

З Галиною Петрівною не радилися. Чому ж зараз, трохи що, дзвонять їй – приходь, мовляв, допоможи?

– Ось і треба це сказати! Досить вже дозволяти на собі їздити! – радять Галині Петрівні.

Але та тільки махає руками:

– Ви що! Як же можна зараз з’ясовувати стосунки, лаятися! Світланка ж вагітна! Їй нервувати не можна. Та й взагалі, вагітних ображати гріх, раніше говорили, що тоді в будинку миші заведуться! .. Все нормально, мені зовсім не важко. Розберемося … А до лікаря я можу і в інший раз записатися. Зовсім погано стане – викличу швидку, в кінці кінців …

Галина Петрівна права і краще відкласти з’ясування стосунків на пару місяців? Зате потім вже повідомити відразу всі претензії, мовляв, я довго терпіла, а тепер скажу … Але ж тоді буде мати грудної дитини, у якої від нервів ще й молоко пропаде?

А ви щадите вагітних тільки тому, що вони в положенні?

Або вагітність – це не хвороба, а нормальний стан, і вести себе з жінками в становищі якось по-особливому зовсім не обов’язково, а?