Ось до чого призвело те, що ми забрали батьків жити поближче до себе

Ще багато років тому ми з майбутнім чоловіком поступили на навчання в Київ. Там і знайшли роботу за фахом, згодом одружились. Потім у нас народився син. Ми довго жили в комуналці, а самі тим часом збирали гроші на покупку нормального житла.

Коли синові було сім років, я завагітніла ще раз і народила дівчинку. До цього часу ми вже накопичили грошей на купівлю однокімнатної квартири. Половину суми, потрібної для покупки квартири, нам дали мої батьки. Цю квартиру ми оформили на мою маму. Ми просто стояли в черзі на отримання квартири і не хотіли цю чергу втратити.

Разом з нами в комунальній квартирі жила ще одна сімейна пара. Так вийшло, що їх син загинув в автокатастрофі, чоловік скоро помер, а бабуся запропонувала мені доглядати за нею. А вона за це перепише на мене свої дві кімнати в нашій комунальній квартирі. Я погодилася. П’ять років я доглядала за бабусею. Потім вона померла.

Цю комунальну квартиру ми з чоловіком продали. На отримані гроші ми змогли купити ще дві двокімнатні квартири. Їх ми здавали. Отриманими грошима ми виплачували іпотеку за нашу двокімнатну квартиру. Цю квартиру ми купили недалеко від нашої першої однокімнатної квартири.

Коли наш син поступив вчитися в інститут, у нас вже було три однокімнатних квартири. Після закінчення інституту наш син поїхав жити і працювати за кордон. Повертатися додому він не хоче. Компанія оплачує йому житло, він добре заробляє. Наша дочка ще навчається, поки живе з нами.

Три роки тому помер мій батько. Після його смерті ми забрали мою маму до себе. Вона живе в квартирі, яку ми купили колись давно і оформили її на мою маму.

Батьків чоловіка ми теж хотіли забрати до нас. Ми хотіли їх поселити в іншу однокімнатну квартиру. Але батьки чоловіка відмовилися від цієї пропозиції. І ось рік тому помер батько мого чоловіка. Свекруха залишилася одна. Ми її забрали до себе і поселили в нашу однокімнатну квартиру. Ця квартира знаходиться далеко від нас.

Ось це моїй свекрусі зовсім не сподобалося. Ми з чоловіком ще працюємо, дочка вчиться. Часто їздити до бабусі дочка не може. Ми з чоловіком – теж. А свекруха на нас за це сильно ображається. Мовляв, моя мама живе до нас близько і до неї часто ходимо, а вона живе далеко і ми про неї постійно забуваємо.

Свекруха стверджує, що їй дуже не вистачає спілкування і нашої уваги. Ось свекруха тепер і вимагає від нас, щоб ми купили для неї квартиру в нашому будинку або в якому-небудь сусідньому будинку. Цього ми зробити не можемо. Справа в тому, що квартири в нашому районі дуже дорогі і якщо ми продамо квартиру, в якій зараз живе моя свекруха, то в нашому районі за ці гроші ми нічого купити не зможемо.

Продавати нашу другу однокімнатну квартиру ми з чоловіком не хочемо. Адже ми її здаємо і оплачуємо цими грошима навчання дочки в інституті. Свекруха не хоче нічого чути і нічого не хоче розуміти.

Свекруха постійно влаштовує мені і своєму синові жахливі скандали. При цьому у неї піднімається тиск і ми змушені постійно викликати швидку допомогу.

Що робити і як нам правильно вчинити, ми навіть не знаємо. Може бути, ви нам хоч що-небудь порадите?