Життя в Лізи ніколи не було легким: спочатку вона рано залишилась сиротою, потім сама залишилась з маленькою дитиною, чоловік просто зібрав речі і пішов від них.

Ліза, звичайно, переживала, але не зламалася. Розклеюватися то нема коли, треба було дитину піднімати. Підробляла то тут, то там. Допомогти нікому, сподіватися нема на кого, одна бабуся і та старенька. Доводилося крутитися, як білці в колесі.

Трохи більше року тому побачила в соц мережах її фотки. У білій сукні, красива така. Думаю, ну нарешті дівчисько хоч поживе по-людськи. Знайшлося сильне чоловіче плече. Вже після цього зустріла її в магазині в нашому будинку, дивлюся все чистить, миє.

-Привіт Ліза! Ти на роботу сюди влаштувалася?

-Та ні, працювати мені нема коли, це так, разовий підробіток

. -Чому нема  коли, син начебто вже підріс?

-Я ж заміж вийшла.

-Так, я бачила фотографії, вітаю. Дуже рада за тебе. Чоловік то хороший, не ображає?

-З чоловіком мені пощастило-чудовий. Ось тільки мама у нього ходити не може, тепер я завжди з нею. А він то на вахту, то туди, то сюди. Зайнятий постійно.

-Як же ти одна справляєшся?

-Важко дуже. Але, щоб найняти доглядальницю, потрібні гроші. А якщо я буду працювати і потім віддавати свою зарплату, сенс тоді працювати? Ось і вирішили, що я сама буду доглядати за його мамою.

Минуло кілька місяців … Ліза вона така повненька дівчина, але ця повнота її зовсім не псує. Я б сказала, навіть навпаки дуже їй йде. Загалом зустріла я її знову там же. Схудла сильно. А тепер вона і правда на роботу вийшла. Виявилося, що поки вона там за мамою його доглядала, її чоловік на знімній квартирі з іншою дівчиною розважався. А після того, як вона дізналася про це, попросив звільнити житлоплощу.