Вона подарувала чоловіковій матері на день народження генеральне прибирання квартири. А та чомусь на це образилась

Марія подзвонила в клінінгову компанію, щоб замовити спеціалістів відмити трикімнатну квартиру, в якій вже років 30 не було чистоти. Вирішила зробити подарунок свекрусі,що б та хоч раз в житті побачила, що таке справжня чистота.

У шлюбі Марія сім років і зі свекрухою, Ніною Анатоліївною, відносини у них весь цей час були чудовими. Може тому, що разом не жили ніколи, ділити їм нічого. А може, це просто Ніна Анатоліївна така людина – добра, сердечна, щедра, без каменя за пазухою, таких тепер мало.

– З першого дня готова була все з себе зняти і нам віддати! – згадує Марія. – Будь-яку допомогу завжди пропонувала і надавала. Ми після весілля вирішили з чоловіком іпотеку брати, вона почула краєм вуха, мовчки гроші зі своїх рахунків зняла і нам принесла – мовляв, на квартиру тут не вистачить, але хоч щось, більше у мене, на жаль, немає … Там близько 300 тисяч було, теж не копійка так-то, тим більше для пенсіонерки! Причому, одруженому синові віддала, а значить, і мені! Це в наш час, коли люди ще до весілля думають про те, як потім розлучатися будуть …

Молоді додали свої заощадження і взяли непогану двушку в новобудові ближнього. Правда, без кредитів не обійшлося, але вони були цілком посильними, і виплатили вони їх без особливого надриву і набагато швидше, ніж планували спочатку.

Тільки ось в свою власну квартиру Ніна Анатоліївна Марію довго не запрошувала.

– А потім Ніна Анатоліївна до лікарні потрапила по швидкій, – розповідає Марія. – Подзвонила мені – каже, Марійко, зайди в магазин, купи мені, будь ласка, халат який-небудь, тапочки і нічну сорочку, привези, я тобі гроші потім віддам … Я ще здивувалася в душі – навіщо в магазин-то, можна ж додому заїхати, там все взяти і гроші не витрачати. Я-то куплю, мені не складно, і гроші брати з неї не стану за таку дрібницю. Але ж вона ж все одно мені їх всучить …

Після роботи Марію в той день забрав чоловік Микола на машині, вони заїхали в магазин. Маша купила нічнушку і тапочки, а халатів потрібного розміру не знайшла. Мотатися по інших магазинах не було коли, і подружжя вирішило по дорозі в лікарню заскочити до Ніни Анатоліївні додому, знайти там який-небудь халат і привезти їй на перших порах. Благо, ключ від квартири у Миколи був.

– Ой, я в шоці була, чесно! – зітхає Марія. – Я сама-то теж не зразкова чистюля, буває, що і підлогу тижнями не мию, і речі розкидаю, і посуд в раковині збираю. Але там – просто кошмар! По чорній підлозі стежки протоптані, зі стелі павутина звисає, всюди шар пилу і гори речей, жах! Який там халат, я зрозуміла, чому вона просила заїхати в магазин. Купили, віддали, і, звичайно, тоді я їй нічого з приводу стану її квартири говорити не стала …

Це було на першому році їхнього шлюбу. А зараз Ніна Анатоліївна вже і не соромиться свого безладу. Спокійно запрошує родину сина в гості, при цьому навіть спроб не робить якось прибрати перед приходом гостей. І ображається, що молоді не особливо хочуть до неї їздити.

– Так у неї і присісти нікуди! – зітхає Марія. – Гору речей з одного крісла на інше перекине – сідайте, мовляв, не звертайте уваги, у мене тут не прибрано … Ну, поки що дитини не було, туди-сюди, час від часу заїжджали ми з чоловіком ненадовго. А як дочка народилася два роки тому, я Ніні Анатоліївні сказала – ні, тепер вже краще ви до нас …

Ніна Анатоліївна охоче допомагала молодим з дитиною – і з коляскою гуляла, і в магазин або перукарню Марію відпускала, залишаючись з онукою у них вдома. Маленьку Юлю Ніна Олександрівна дуже любить, і останнім часом наполегливо запрошує до себе з ночівлею.

– Я навіть думати поки не можу про це серйозно! – розповідає Марія. – Але вона раз у раз піднімає цю тему. Пару раз я їй акуратно говорила, що в її квартирі спочатку прибрати треба, завали розібрати, підлогу вимити, потім дитини запрошувати. Начебто все зрозуміє, а через пару тижнів знову – ну коли ви до мене Юленьку привезете? .. Тут Коля до неї їздив за документами своїми у вихідні, взяв дочку з собою. Юля в блакитних колготках була … Слухай, я їх потім викинула в результаті, не змогла відіпрати, уявляєш? Слідки просто чорні були. У чоловіка питаю, ви по вулиці, чи що, ходили босоніж, або, може, по під’їзду? Ні, каже, у матері в кімнаті, по Паласу …

Треба сказати, що при цьому чоловік у Марії дуже охайний.

– Просто парадокс! – ділиться Марія. – І прибирає, і підлогу миє, і посуд немитий в раковині терпіти не може, як прийде, побачить, як постає мити … Ніяких розкиданих шкарпеток, забризканих дзеркал, кухлів біля комп’ютера від нього у нас немає. А мама зовсім інша. Правда, він з нею не живе років п’ятнадцять вже …

Нещодавно у Ніни Анатоліївни був день народження. Зазвичай вони дарують матері гроші, які та вже не перший раз потім витрачає на внучку. Цього разу невістка вирішила зробити свекрусі інший подарунок – прибирання квартири.

– Все оплатили, купон на прибирання поклали в конверт, вручили їй на святі! – розповідає Марія. – Нікому сторонньому не розповідали, зрозуміло, що там в конверті. А вона образилася! «Ви мене що, грязнулею вважаєте, чи що? – питає, уявляєш? – Це плювок мені в обличчя! ». Ридає другий тиждень вже. Я дзвонила, трубку не бере, і з Колею теж не хоче розмовляти …

Як думаєте, невістка і правда влізла зі своїм подарунком абсолютно недоречно, образила хорошу людину? Або свекруха даремно ображається?

Що думаєте?