Я чесно зізналась хлопцеві, що не буду чекати його з армії. Скільки ж гидот я після цього наслухалась!

Ну просто життя таке. Ніхто ні в чому не винен, але чомусь всі думають, що в “героїчному” очікуванні є зміст життя. І якщо хтось вибирає інший шлях, всі починають його засуджувати…

Як же давно це було. Я тільки перейшла в 11 клас. Активно готувалася до вступу у ВНЗ та була закохана (ну або мені так тоді здавалося). У цьому віці всі закохані. Об’єкт моєї закоханості був дуже собі нічого і навіть встиг вступити до престижного ВНЗ.

І ось переді мною малюється така райдужна картина: він перспективний фахівець, я без п’яти хвилин студентка і перед нами всі дороги відкриті, вибирай будь-яку. У підсумку я проступила в університет, і бах … він раптом вирішує, що йому не потрібно тут вчитися, він щось там переосмислив, щось там зрозумів і вирішив кинути інститут і сходити в армію.

І ось те саме питання з приголомшливою ​​силою обрушилося на мене: – «Ти ж будеш чекати мене з армії?»

НІ НІ …. НІ! Я нічого не хочу чекати, я хочу жити тут і зараз. І мені зараз перекреслили всі мої намальовані мрії. У мої плани не входить неосвічений чоловік без професії, та ще й чекати його два роки. Я розпсихувалася, що мене ставлять перед фактом, вибираючи свій шлях, причому цей шлях тепер в іншу сторону.

Він подумав, що я попереживаю і заспокоюся і буду чекати, нікуди не подінуся. Але я написала, що ні, чекати не буду. На той момент мені здалося, що так чесніше. Але я і не очікувала, з яким засудженням я зіткнуся. Більшість наших спільних друзів порахували мене страшним зрадником і тільки ледачий не вважав за потрібне провести зі мною бесіду з прикладами героїчних жінок, які в страшних злиднях чекали своїх чоловіків. Та й знай жінка своє місце: чоловік прийняв рішення, йди за ним. Кілька листів я ще отримувала, але не відповідала на них.

У наше місто він більше не повернувся, залишився жити, де служив. Вибрав кар’єру військового, одружився.

Я ж будувала життя за своїм сценарієм. І досі вважаю, що вчинила тоді дуже правильно. Вважаю, що це моя особиста справа, кого і звідки чекати. І ніхто не має права засуджувати мене за це.