Чомусь прийнято так, що готувати їжу в сім’ї повинна лише дружина, незалежно від того, працює вона чи ні. Так вона наче б то проявляє любов та турботу про чоловіка.

У мене є проблема: я страшенно не люблю готувати. Просто ненавиджу. Для мене немає нічого гіршого, ніж стояти на кухні, чистити картоплю, натирати морквину і робити інші типові кухарські дії. Не моє це – і все тут.

Мені 29 років, все життя прожила в невеличкому місті. Два роки тому вийшла заміж. І все у нас з чоловіком приголомшливо, повне взаєморозуміння і зразкова сім’я, якби не питання готування. На думку мого коханого, хороша дружина зобов’язана готувати для свого чоловіка. Справа не в тому, що йому їсти нічого – для нього страви, приготовані дружиною, важливі для створення домашнього затишку, це символ щасливої ​​родини, її необхідний атрибут. І погодитися з тим, що його кохана жінка (тобто я) не любить і не хоче готувати, він не бажає. Він сприймає це як образу і неповагу до себе.

Готувати я вмію, тому що свого часу моя бабуся витратила дуже багато зусиль, щоб навчити  мене це робити на рівні помітно вище середнього. Але з часом любов до  готування у мене пропала (хоча, можливо, її ніколи у мене і не було).

Всі два роки, поки ми одружені (і ще три роки, поки ми просто зустрічалися) я намагалася багато готувати для  чоловіка, пересилюючи себе. Мені хотілося догодити коханому чоловікові, зробити йому приємне, показати себе з найкращого боку. Спочатку я не хотіла його засмучувати і ризикувати нашими відносинами, а потім вже було пізно щось міняти і пояснювати. Але тепер я розумію, що втомилася прикидатися і більше не хочу цього робити. Для мене було б відмінним виходом купувати готову їжу в кафе та ресторанах, але ось чоловікові цей варіант вирішення проблеми не здається правильним. І питання зовсім не в тому, що так буде дорожче – ми обидва досить непогано заробляємо і різниця у вартості не була б критично важливою для нашого сімейного бюджету.

Я ненавиджу свою кухню, не дивлячись на нові меблі, купу корисної побутової електроніки і  інші «заохочення» з боку чоловіка. Напевно, для більшості жінок здається, що я просто дурна примхлива дівчинка, але я згодна робити яку завгодно роботу, навіть найбруднішу і важку, тільки б подалі від кухні.

Не раз пробувала поговорити з чоловіком, обговорити все спокійно, навіть кликала в якості «посередника» його маму, але все без толку. Дивно, але свекруха мене розуміє і в принципі підтримує, але ось на її сина ніякі аргументи не діють.

Підкажіть, будь ласка, як переконати чоловіка відпустити мене на волю з кухонного рабства? Заздалегідь величезне спасибі!

Фото ілюстративне