Я відмовилась допомагати матеріально вагітній багатодітній мамі і чого тільки не наслухалась про себе!

Зустріла сьогодні свою колишню співробітницю Людмилу. Якийсь час ми працювали в одному кабінеті, потім по черзі пішли в декрет. В неї зараз вже двоє діток, хлопчик школяр, а дівчинка ходить в дитячий садочок.

Після декрету я знайшла собі нову роботу, а Людмила повернулася на колишнє місце роботи. Цього разу ми зустрілися в парку, куди вийшли погуляти з нашим дітьми. Людмила була дуже сумна. Я запитала у неї: що сталося? Ось що вона мені розповіла:

– Так посварилася я з матусями шкільними. Справа в тому, що у нас є шкільний чат, ми там спілкуємося, обговорюємо всі важливі питання. А недавно голова нашого батьківського комітету Олена створила ще один чат. Там були всі матусі, крім однієї. В цьому чаті Олена повідомила нам про те, що мама одного нашого однокласника чекає на п’яту дитину.

Мовляв, давайте їй допоможемо. У них дуже скрутне матеріальне становище. Давайте скинемось по п’ятсот гривень. Чоловік у цієї Аліси не має постійної роботи, перебивається випадковими заробітками. Деякі матусі відразу ж погодилися здати по п’ятсот гривень. А я гроші відмовилася здавати. Я працюю, чоловік теж працює, у нас двоє дітей. Зайвих грошей у нас немає. Чому я повинна віддавати гроші чужим дітям? Я сказала, що до появи цих дітей я не маю ніякого відношення. Нехай про них піклуються їхні батьки.

Що тут почалося! На мене напали майже всі матусі. Вони стали писати, що я безсердечна і жадібна. Деякі, правда, були згодні зі мною. Про це вони писали мені в особистих повідомленнях. Відкрито ніхто з них ніхто не виступав: вони не хотіли ні з ким сваритися і піддаватися таким же образам, як я. Я вважаю, що я права. А ти як думаєш?

Я подумала трохи і сказала:

– Ти, звичайно ж, права.

З одного боку цю жінку шкода: грошей немає, а дітей годувати треба і одягати теж треба. Але з іншого боку: у Люди немає зайвих грошей, щоб займатися благодійністю.

І взагалі, ми живемо в такий час, коли дорослі люди вже цілком можуть контролювати процес зачаття дітей і можуть контролювати кількість дітей у своїй сім’ї. Треба думати головою: а чи зможете ви їх прогодувати і забезпечити всім, чим треба?

А якщо люди народжують дітей, а про це не думають, то це вже їхні проблеми. Ніхто через це страждати не повинен і допомагати їм не зобов’язаний. Це справа добровільна. Мені шкода Люду: вона має рацію, а її ще й ображають.