– Ну бо мені дівчинку банально шкода стало! – розповідає сорокасемирічна Раїса. – Як Попелюшка вона у них. Подивилася я у тата на дні народження … У в’язаній якийсь кофтині, з телефоном допотопним ходить, братам носи витирає. А взуття яка у неї! Явно з чиєїсь ноги. Обійняти і плакати, в загальному …

У молодшої сестри Раїси, Таїсії, троє дітей: тринадцятирічна дочка Юля від першого шлюбу і сини-дошкільнята від нинішнього. Вони з чоловіком платять іпотеку і явно не шикують. Таїсія працює з дому, щоб встигати всюди з дітьми, заробляє небагато, та й зарплата її чоловіка не така вже й велика. Аліменти на дочку колишній платить від випадку до випадку. Таїсія вічно економить, щось викроює, зводить кінці.

Живуть, як то кажуть, дружно, але біднувато.

Раїса дивиться на Таїсію з насмішкою, а то і на правах старшої сестри відкрито читає нотації, особливо не вибираючи слів. Відносини у сестер не найближчі з дитинства. Може бути, різниця у віці занадто велика – тринадцять років, може, ще щось, але любові і розуміння якось не сталося. Бачаться рідко на сімейних посиденьках, але і в такому форматі встигають перекинутися парою «ласкавих» слів.

– Народили злидні, не думала про те, що дітей ще годувати і утримувати треба! – дорікає сестру Раїса. – Куди тобі стільки? За вашим з чоловіком доходам і одного-то багато!

Молодша сестра не залишається в боргу.

– Зате в тебе в твої «під п’ятдесят» – ні кошеняти, ні дитинчати, ні сім’ї, ні чоловіка! – каже вона. – Живеш на своїй роботі. Божевільна! В голові одні проекти! ..

Матеріально Раїса живе набагато краще сестри і цим пишається. Квартиру собі купила трикімнатну сама, без чиєїсь допомоги, світ об’їздила уздовж і поперек – і по роботі, і так. Тільки одна машина у неї, напевно, коштує стільки ж, скільки іпотечна квартира сестри.

Раїса ретельно стежить за собою, не шкодуючи на зовнішність грошей і зусиль. Займається спортом, сидить на дієтах, добре одягається, використовує сучасні досягнення косметології та виглядає набагато молодше за свої роки. Батькам теж в основному допомагає старша дочка. Продукти їм привозить, ліки, ремонт зробила в квартирі, грошей дає.

… В останній раз сестри бачилися на дні народження у батька в січні, до цього довго не зустрічалися, може рік, а може і більше. Таїсія була там з усіма дітьми і чоловіком, Раїса, як водиться, одна.

– Подивилася я на племяшку, прямо шкода її! – розповідає Раїса. – Поговорила з нею. Така мила, розумна дівчинка … Вчиться добре, не дивлячись на весь цей дурдом, поступати думає в медичний. Я кажу: так репетиторів тоді треба, по хімії, з біології, курси якісь. Щось робити треба вже зараз! А дівчинка мені: я, каже, сказала мамі, а та в відповідь – не вигадуй, які ще репетитори тобі, не вступиш, йди в медучилище. Ось так ось…

На наступний день після свята у батька Раїса зібрала вдома пакет речей – взуття, одяг – з тих, які вирішила більше не носити, і відправила племінниці. Речі там були хороші, більшість і вдягала-то по три-чотири рази, а деякі і зовсім з бирками. Подзвонила сестрі – мовляв, візьми для дочки, я тут у себе розвантажила шафи, викидати рука не піднімається. Якщо не підійде Юлі – передайте кому-небудь ще … Таїсія дуже здивувалася такому вчинку сестри, але сказала спасибі і речі взяла.

– Племяшка потім дзвонила мало не зі сльозами на очах, дякувала, для неї це ціле багатство! – розповідає Раїса. – Сестра не розбирається в брендах, а підлітки зараз підковані. Знають, що почім …

Раїса стала спілкуватися з Юлею, час від часу кликала її посидіти в кафе, купила їй хороші кросівки, домовившись мовчати і не говорити Таїсії, скільки вони коштують насправді – та з розуму зійшде. На день народження Раїса подарувала племінниці дорогий смартфон, зробивши паніку в сімействі сестри.

– Навіщо! Це дорого! Ми не приймаємо! – кричала по телефону Таїсія.

– Нічого не дорого! – відрізала сестра. – У наш час у дитини повинен бути нормальний гаджет!

А тиждень тому Юля раптом заявилася до тітки пізно ввечері, в сльозах і соплях, посварившись з матір’ю.

– Я її заспокоїла, напоїла чаєм, поклала спати! – розповідає Раїса. – Подзвонила сестрі, що дитина у мене поки, щоб не хвилювалися. На наступний ранок був вихідний, я дала їй виспатися … Вона прокинулася, ми з нею розмовляли, пили чай, дивилися кіно. Вона каже – тітка Рая, з вами так добре, не те що вдома! От би мені залишитися у вас назавжди! Так я не проти насправді! Дівчинка вона дуже хороша, розумна, самостійна. Я б їй могла і з репетиторами допомогти, і в школу спеціалізовану перевела б. Ну, домовляйся з мамою та переїжджай, кажу, місця вистачить …

І тепер в сім’ї Таїсії війна – та ні за що не хоче відпускати дочку до сестри. Аж до того, що заборонила Юлі взагалі дзвонити і спілкуватися з тіткою. «Ти переманюєш мою дитину!» – кричить Раїсі по телефону сестра.

– Ще б пак! – усміхається Раїса. – Хто ж хоче безкоштовну няньку і прибиральницю втратити? .. Я їй кажу, а я не винна, що твоїй дитині вдома нестерпно вже! Що ти в неї вчепилася? У підсумку піде не до мене, а куди-небудь гірше – ти прагнеш цього?

Таїсія вважає сестру монстром, який розбиває її сім’ю.

А ви на чиєму боці? Що думаєте?