Ошелешена словами невістки: «У вашого сина нічого свого, він прийшов до мене на все готове».

– … І нічого ж не віщувало скандалу! – розповідає Наталія Леонідівна. – Зібралися у нас на дачі – подруга моя, син з дружиною приїхали, ну, ми з чоловіком, природно. Донька не поїхала, дачу вона не любить … Мужики шашлики смажити пішли, ми на терасі сидимо, балакаємо – я, невістка Кіра і подруга. Подруга каже, добре тут у вас, мовляв. Я кажу, добре-то добре, але, мабуть, продавати будемо дачу восени. Треба дочці якось квартиру купувати. Може, відокремиться від нас, так у неї своя сім’я з’явиться, нарешті …

… Дітей у Наталії Леонідівни і її чоловіка двоє – тридцятирічний Іван давно відокремився, у нього своя сім’я, правда, своїх дітей ще немає. А тридцятишестирічна Марія досі живе з батьками. Дуже хоче заміж, але не виходить. І на сайтах знайомств сидить, і подруги її знайомили – але не складається нічого, хоч ти трісни. Пара-трійка побачень і на цьому все.

Всі навперебій намагаються допомогти, всі дають поради, але толку поки немає.

– Шкода її! – зітхає Наталя Леонідівна. – День народження у неї місяць тому був, так вона напередодні так ридала … Все, каже, погано у мене, в тридцять шість я нуль без палички, ні сім’ї, ні дітей, живу з батьками. Ледве заспокоїли! .. Поговорили потім з батьком. Вирішили, що треба хоч хутром назовні вивернутися, але купити Машці окрему квартиру і як можна швидше. Це єдине, чим можна допомогти. І подруга підтримала. Ось, правильно, каже, вирішуйте питання з житлом! Буде у неї своя квартира – і особисте життя налагодиться. Зі своїм житлом точно одна не залишиться …

Проблема тільки в тому, що грошей на покупку квартири немає в їхній родині ні в кого. Марія працює в центрі позашкільної освіти, веде гуртки у дітей. Установа державна, це плюс. Зарплату, хоч і невелику, поки платять. Але що буде з освітою в найближчому майбутньому, особливо з позашкільною, ніхто не знає. Може і взагалі гуртків тепер не буде, нічого дивного. Тут і школа-то під великим питанням.

У будь-якому випадку, сама Марія квартиру собі не купить ні за що.

Наталя Леонідівна з чоловіком теж небагаті, проте оптимізму не втрачають. Пошкребли по засіках, зібрали все, що є, готують на продаж дачу. Якщо все зростеться, половину або трохи більше скромної однушки наберуть, решта візьмуть в іпотеку. Чоловік хотів на пенсію йти, але тепер не вийде. Потрібно буде попрацювати ще років п’ять хоча б і Наталя Леонідівна якийсь підробіток пошукає. Ну а що робити, всім зараз нелегко, треба дочці допомогти …

– Ну ось, сидимо на терасі, подрузі це все розповідаю, вона киває, – каже Наталя Леонідівна. – Кіра мовчала-мовчала, а потім раптом і каже – Наталія Леонідівна, а чому ви про сина не думаєте зовсім? Дочці квартиру треба, все правильно. А синові? Я кажу, ну у сина є житло, він не на вулиці адже живе … А вона мені прямо при подрузі, уявляєш, заявляє – яке це, каже, у нього житло є? Це у МЕНЕ є житло! Ви, може бути, забули, що син ваш живе в МОЇЙ квартирі? І свого майна у нього – тільки те, що на ньому?

Син Іван дійсно живе з дружиною в квартирі, яку Кірі віддали батьки. Квартира раніше належала її бабусі. Живуть там вже пару років, зробили удвох косметичний ремонт, купили меблі.

Іван, вважає Наталія Леонідівна, зовсім не нахлібник якийсь – працює, заробляє не менш дружини, вдома робить все, що треба. Ну, власної квартири у нього немає, не пощастило. Але дорікати його за це теж не можна.

– Ну як так? Що за родина така взагалі – моє, твоє, хіба можна так? – засмучується Наталія Леонідівна. – І заявити таке про чоловіка … мовляв, прийшов гол як сокіл, сів на шию! Це взагалі ні в які рамки … Ну шукала б собі олігарха тоді, з такими поглядами. Але, мабуть, для олігарха теж не підійшла, по якихось параметрах. Так що їй виступати? Нехай подякує, що взагалі заміж взяли …

А вже з приводу того, кому їм з чоловіком купувати квартиру, невістка взагалі не має право висловлюватися, впевнена Наталія Леонідівна. Це взагалі її не стосується. Хочуть – куплять дочці, хочуть – котячому притулку …

Невістка дійсно хамка рідкісна? Влізла в розмову, нагрубила, і взагалі не мала права такі питання задавати свекрусі?

Або вона не так вже й неправа?

Що думаєте?