– Після роботи додому приходжу до повного розгрому! – ледь не плаче тридцятитрьохрічна Надія. – Гора посуду немитої за день, іграшки всі рівним шаром по підлозі, на столі і під столом – пластилін і фарби, одяг де зняли, там і кинули … Замість того, щоб ввечері відпочити і з донькою поспілкуватися, доводиться, засукавши рукава, братися за наведення порядку! Це свекруха у нас так з дитиною сидить. По господарству, говорить, я не встигаю нічого, з дитиною сидіти сиджу, а з посудом і іншим – це ви вже як-небудь самі …

… У Надії звичайнісінька сім’я – чоловік і дочка двох з половиною років. Перед народженням дитини вони взяли іпотеку і спочатку платили без особливих зусиль. І навіть коли Надя пішла в декрет, їм було не дуже складно. Але в останній рік в компанії чоловіка настали важкі часи. Зарплату урізали, премії прибрали, народ скорочують пачками. Що буде далі, ніхто не знає, але на то, що буде краще, сподіватися особливо не доводиться.

Чоловік Надії давно вже придивляється інше місце роботи, але скрізь зараз не цукор. Вакансій мало, про тих зарплат, що були в його галузі ще навіть пару років назад, вже й мови немає, піти кудись можна тільки зі зниженням в грошах, а це теж не особливо влаштовує. Сенсу міняти шило на мило немає ніякого.

– Загалом, думали-думали і вирішили, що мені треба виходити на роботу! – каже Надія. – Якщо ми зараз затягнемо паски і піднажмемо на кредит, поки дитина маленька, через деякий час стане легше. А там, дивись, і ситуація налагодиться …

Благо що і на роботі Надію чекали, і свекруха люб’язно погодилася допомогти їм з дитиною. Надині батьки працюють і сидіти з онукою не можуть, а свекрусі, Марині Петрівні, майже шістдесят, вона на пенсії. В принципі, Марина Петрівна добре ладнає і з невісткою, і з онукою – залишалася з дівчинкою до цього і запевняла, що впорається, хоча дитина у Надії, чесно кажучи, не найпростіша – з гіперактивністю, до того ж зараз в такому віці, що потрібен постійний нагляд.

– Загалом, вийшла я, працюю поки три тижні всього! – розповідає Надія. – Після декрету так складно втягнутися чомусь! Просто не можу передати, як. Під кінець дня просто іскри з очей … Колеги кажуть, це нормально, звикнути треба, після великої перерви так у більшості. А я просто не знаю. Хоч кидай! А як кинеш, коли гроші потрібні? Ще й вдома цей кошмар …

– А що вдома щось не так? Не справляється бабуся?

– Та ніби справляється! Принаймні не скаржиться. За дитиною дивиться сумлінно. Я дивлюся і читає, і малює, судячи по розкиданих речах. На вулицю ходять з самокатом. Дочка задоволена, радісно нам з татом розповідає вечорами про бабу Марину …

– А що тоді тебе не влаштовує?

– Бардак страшний в квартирі вечорами до мого приходу! – скаржиться Надія. – Категорично не влаштовує! .. Ні, я не мегера, прекрасно розумію, що з дитиною сидіти непросто, спасибі Марині Петрівні, що вона погодилася і не ниє … Мені в голову не приходить вимагати, щоб бабуся драїла сантехніку і готувала нам вечерю. Але хоч трохи підтримувати порядок в квартирі можна?

На порядку Марина Петрівна явно не зациклена. І вдома у неї немає і ніколи не було хірургічної чистоти – живе вона одна і зауважень їй робити нікому. Посуд замочує в раковині, миє в кращому випадку раз в день, пилосос бере в руки тільки перед святом або приходом гостей, з миттям підлог і вікон взагалі не заморочується. Саме тому їй простіше приїхати вранці до молодих і сидіти з дитиною у них, а не у себе вдома.

Втім і у Надії вона діє за тією ж схемою. Погодувала дитину – посуд склала в раковину, сама чай попила, кухоль туди ж, наступного разу візьме чисту. Якщо щось готує, крихти і обрізки будуть скрізь. Сік пролили, навіть не витерли, на підлозі липка пляма, дитячі колготки кинуті, іграшки розкидані …

– Ну попила чай з печивом, невже складно за собою чашку відразу сполоснути і крихти витерти? – журиться невістка. – П’ять чи шість чашок в раковині за день, купа блюдець, тарілок, приладів. Тут же сковорідки, каструлі брудні … Неначе рота солдатів у нас квартирувала тиждень, а не бабуся з онукою день провели!

Свекруха запевняє невістку, що просто не встигає прибирати. Мовляв, поки я посуд буду мити, дитина побіжить в кімнату, а що вона там робити буде одна? Бабуся кидає все і біжить за онукою, по-іншому не може.

Але Надія вважає, що все це відмовки. Вона прекрасно сиділа з дочкою вдома два з половиною роки і у неї був порядок. Не найідеальніший, звичайно, але посуд після їжі мився відразу, речі лежали по місцях, іграшки прибиралися в міру використання і так далі. Можна ж прибрати і під час денного сну дитини, наприклад …

– Свекруха ввечері йде з повного бардаку, а приходить в чисту квартиру! – скаржиться Надія. – Я піввечора наводжу за нею порядок. Ну не можна ж так!

– Дякую скажи, що вона сидить безкоштовно! – каже Надії чоловік, якого вона не раз уже просила провести бесіду з матір’ю. – Але ж не зобов’язана …

***

Невістка в такій ситуації повинна кланятися і дякувати, або має право висловити претензії? Що думаєте?

джерело