Дача – моє улюблене місце, де я звикла проводити весь свій вільний час. Незважаючи на те, що город вимагає багато сил і терпіння, перебуваючи за межами міста я морально відпочиваю, забуваючи про насущні проблеми і турботи.

Не так давно в гості до моїх батьків приїхали далекі родичі і ми вирішили всім натовпом відправитися на дачу – шашлички посмажити, та повітрям свіжим подихати.

Зустріч пройшла просто чудово – родичі залишилися дуже задоволені. Загалом, цей день залишився в нашій пам’яті яскравим спогадом.

Коли ми почали готуватися до повернення в місто, родичка обмовилася, що не проти обзавестися схожою ділянкою – вже так їй сподобалася наша дача.

Я, без будь-яких задніх думок, відразу ж згадала про те, що по сусідству якраз продається дачний будиночок і тут же поділилася телефоном власника.

Загалом, потім я дуже пошкодувала, що так вчинила – родичка почала мені постійно надзвонювати і розповідати, як буде чудово, що наші дачі будуть поруч.

Їздити будемо разом (природно на нашій машині, так як у них свого транспорту не було), урожаєм ділитися, один до одного в гості кожен день приходити.

Найголовніше, вона запропонувала в суміжному паркані зробити хвіртку, щоб можна було, не виходячи зі свого двору, пройти до нас. Ви уявляєте ?!

Ці її мрії мене сильно напружили – скажіть, ну з якого дива я маю постійно їх возити на дачу, та ще й робити хвіртку в паркані? Адже це єдине місце, де я можу усамітнитися і побути, так би мовити, на своїй «хвилі» ?!

У підсумку я просто сказала, що сусід дачу продавати передумав. Згодом її, звичайно ж, купили – новими власниками стали сімейна пара середніх років, з якими ми відразу знайшли спільну мову.

На жаль, мій невеличкий обман потім-таки розкрився – тепер родичі корчать з себе сильно скривджених.

Я ж вважаю, що моєї провини тут немає – спілкуватися з родичами можна і в місті, а ось на дачу я приїжджаю, щоб від цього самого спілкування відпочити, тому цей свій затишний куточок ні на що не проміняю!