Свекруха весь час плаче і жаліє себе, бісить неймовірно

Я не вважаю себе поганою невісткою, зовсім, навпаки, та й мама чоловіка мене хвалить, постійно дякує за підтримку в ситуації, що склалася.

Ну а як інакше? Своїх батьків у мене немає, вона єдина близька людина для мене на цьому світі … але роздратуванню моєму немає меж.

Я, звичайно, розумію, 61 рік, доля не склалася, доводиться переїжджати з насидженого місця, де і корови рідні і курочки, але що ж поробиш?

Сльози у неї кожен день стабільно, за розкладом.

Ранок. Готую сніданок їй і синочку.

Даня у мене така дитина, дуже довго прокидається, не може вийти з сонного стану довго, (у кого є маленька дитина 2-3 років, ті мене зрозуміють) тому перший час я його не чіпаю, просто тихо на кухні готую кашу, що-небудь печу, в загальному, накриваю на стіл.

Час 8:30, стою біля плити, готую манну кашу, дитина спокійно сидить на дивані в піжамі, дивиться мультики … Я радію тихому спокійному ранку …

Дивлюся, свекруха почала збирати дивани, складати постільну білизну, ну і обхопила дитину обома руками, перетягнула його на інше місце, щоб витягнути з-під нього простирадло, і тут Даню понесло …

Біжить до мене, плаче, кричить.

Я психанула на сина, мовляв, тебе пальцем не чіпали, а ти істерики з ранку закочуєш і тут підхопила свекруха. Почала плакати зі словами:

– Ех, нікому я не потрібна, яка нещасна, навіть онук так реагує!

Блііііііін! Усе!!! Ранок зіпсовано! А все так добре починалося!

Інша ситуація.

Коли з’явилася дитина, я довго привчала чоловіка до нових правил поведінки в будинку. Наприклад, якщо я заколисую дитину, потрібно дотримуватися тиші, цілковитої.

Тепер доводиться привчати до цього свекруху, але поки все марно.

Післяобідній сон … укачую сина, сидячи на фітомячі. Раптом, лунає гучний дзвінок на телефоні свекрухи. Вже заснула дитина здригається і злякано розплющує очі. Та не поспішаючи починає шукати телефон. Чоловік розуміє, що я нервую, тому що доведеться заколисувати сина заново ще хвилин 40, а мені теж відпочити хочеться.

Свекруха починає голосно розмовляти по телефону і пофігу їй, що я укладаю сина. Ні, ну можна ж вийти, на вулиці не -40, в селі живемо, вийди ти у двір, так ні ж!

Закінчила розмову, чую чоловік починає їй м’яко робити зауваження:

-Мам, Олеся Даню заколисує, будь тихіше,  добре?

Свекруха починає ображено сопіти … Іде на кухню. Чую, починає схлипувати. Чоловік йде на кухню:

-Мам, ти чого?

-Лишня я тут, всім заважаю, може мені назад виїхати?

-Ні, про що ти? Куди ти поїдеш, там уже будинок до продажу приготували.

– Нікому я не потрібна на старості років, дожила …

І починається все заново. Голосіння про те, яка ж вона нещасна, нікому не потрібна …

Ні, ну годуємо, поїмо, возимо по гостям, включаємо по телевізору тільки її улюблені канали … Що ще потрібно-то? Ні, треба днями і ночами нити …