Так “ділили” дитину після розлученя, що зараз вона нікому не потрібна

– Я вже півтора року у них нянею працюю! – розповідає сорокарічна Катерина. – Дівчинка, вихованка моя, золота просто: розумна, спокійна, розважлива. П’ять років їй ось виповнилося! Хоча батьки, звичайно, роздовбаї, що і говорити. Спочатку все лаялися. Чоловік дружині кричить – давай розлучатися, я у тебе дочку заберу! А вона йому – так забирай, їй з тобою буде краще. Він відступився тоді – що ти за мати така, мовляв. Вона у відповідь теж не мовчить … Загалом, скандалили, скандалили, ось, півроку тому як розлучилися – нарешті тихо стало!

– А дитина з ким в результаті залишилася, з мамою?

– Так ні з ким!

– Як це? П’ятирічна дитина ні з ким? Так буває?

– Реально ні з ким! Дитина залишилася в квартирі, уявляєш? У шлюбі вони взяли однокімнатну в іпотеці, виплатили десь половину. Зараз продовжують виплачувати спільно, він і вона. Хоча після розлучення переїхали кожен до своїх батьків. А дівчинка в цій іпотечної квартирі так і залишилася. Один тиждень до неї мати приходить, другий – батько. Так і живуть тепер, ага. Все по-чесному поділили: і квартиру, і дочку, і витрати. Коли іпотеку виплатять до кінця, квартиру перепишуть на Аню, принаймні так кажуть зараз …

… Батькам п’ятирічної Анюти трохи за тридцять і розлучилися вони дійсно ось таким екзотичним чином, просто роз’їхавшись і не забравши з квартири практично ніяких речей. Навіщо, адже вони обидва продовжують жити тут з маленькою дочкою, тільки тепер уже не разом, а по черзі. До Анюти приходять то мама, то тато, і живуть з нею по тижню.

Постійний дорослий, який біля неї – тільки няня Катерина.

Батьки Анюти підрахували всі витрати на дочку і на квартиру, і скидаються навпіл: на няню, на комуналку, на харчування, садок, взуття та одяг дитині. «Перезмінки» відбуваються зазвичай по п’ятницях. Вранці в садок дівчинку веде, припустимо, мама, увечері забирає няня-Катерина, як завжди, гуляє, веде додому, годує вечерею і займається до сну. А на ніч додому до дочки приходить вже тато.

Він же займається дівчинкою і в вихідні. Що там і як відбувається в суботу та неділю, Катерина достеменно не знає – в ці дні вона не працює. Але дівчинка часто, розмовляючи, розповідає, чим займалися вчора з татом чи мамою – ходили гуляти в парк, або в цирку були, або бабуся в гості приходила. Загалом, все як раніше, коли жили утрьох, тільки без одного з батьків. Начебто він поїхав у відрядження.

У будні батьки Анюти працюють допізна, і «черговий батько» приходить найчастіше не раніше дев’ятої, коли дівчинка вже лежить в ліжку, вмита і нагодована нянею, і в кращому випадку ще не спить. Іноді, втім, і пізніше. В обов’язки Катерини входить забрати дівчинку з садка, привести додому, нагодувати вечерею, позайматися з нею до вечора якимись спокійними іграми, почитати-поліпити, викупати, підготувати до сну і, дочекавшись приходу одного з батьків, завершити свій робочий день.

Крім того, на Катерині лежить обов’язок підтримувати порядок в квартирі, готувати дитину, прати і прасувати речі Анюти. Якщо треба, Катя сидить з Анею і на лікарняних, тоді її розпорядок трохи змінюється. Розклад ж мами / тата в залежності від хвороб дитини не змінюється. Навіщо, якщо з дівчинкою сидить няня …

Вранці в п’ятницю «черговий батько» відводить дочку в садок в останній раз і прощається з дівчинкою на тиждень – чергування скінчилося і ввечері в квартиру, де живе Анюта, прийде вже мама.

З батьком-то я не особливо розмовляю, так,  добридень-до побачення, і якщо що треба по справі! – розповідає Катерина. – А з мамою, Христиною, часто говоримо. Вона прямо така задоволена, ой, каже, як ми здорово придумали, прямо чудово, давно так треба було! Для дитини, мовляв, нічого не змінилося практично. Той же садок, той же будинок, ті ж мама з татом. А для дорослих прямо краса! Один тиждень вільна взагалі, включаючи вихідні, можна будувати особисте життя. А на другий і з дочкою поспілкуватися нормально, і батькам в квартирі очі не муляти, дати відпочити від себе …

Катерині ж, чесно кажучи, така система зовсім не подобається – в плані того, природно, як воно дитині. І пішла б з цієї сім’ї, так шкода дівчинку. Дитина, за її словами, і так в подиві від цієї свистопляски, задає няні питання, намагається зрозуміти, що відбувається. І не розуміє до кінця. Але батьки впевнені – дитина не страждає! Більш того, зараз їй стало краще: вона не чує скандалів і той з батьків, який живе з дочкою, все ж намагається приділити їй час по максимуму.

– Я Христину запитала – слухай, ну гаразд, зараз, поки ви з колишнім одні, ще куди не йшло, а що потім? – розповідає Катерина. – Зустрінеш кого-небудь, буде у тебе інша сім’я, дитина, а як же Аня? Навряд чи новий чоловік буде відпускати тебе на тиждень жити до дочки … А вона тільки відмахується: каже, заміж більше не піду ні за що ніколи, наїлася цього досхочу і народжувати не буду. А зустрічатися з кимось просто так – мені і тижня вистачить, мовляв … Батько Анюти теж одружуватися не збирається, хоча у вільний час, судячи з усього, погулює знатно.

Так, а ще батьки домовилися – своїх мужиків / баб в квартиру, де живе Аня, не водити – щоб і духу чужого там не було, ні під яким соусом. Часу «на всі ці дурниці» у них вистачає на вільному тижні …

А вам як такий устрій?

Батьки – два інфанти, з якоїсь безглуздої випадковості обзавелися не потрібною нікому з них дитиною, яку тепер можна тільки пожаліти?

А може, прекрасна ідея, все добре, і ніхто в такій схемі не страждає? Принаймні не більше, ніж після такого розлучення, коли дитина залишається з мамою і їде до бабці з дідом в невлаштованість, а тато починає життя з чистого аркуша, примудряючись ще й на аліменти заощадити?

Що думаєте?

джерело