– А я взагалі не розумію, з чого такий скандал розгорівся, чим я сестру образила? – дивується тридцятип’ятирічна Вероніка. – Вона мені віддала дитячі речі, що залишилися після її дитини. Відмінні речі, так! І там багато недешевих – всякі круті іграшки, відеоняня, молоковідсмоктувач, фірмові комбінезони, п’ять великих пакетів речей … Я приїхала з чоловіком на машині, привезла їй шоколадку, все забрала, спасибі сказала. Вдома розібрала пакети, подзвонила їй, ще раз подякувала. Мені здається, дотрималась всіх формальностей! Чи ні?

– Ну, схоже, що так, все. Важко уявити, що ще потрібно …

– У розмові потім я сестру ще спеціально запитала -тобі потім ці речі віддати назад? Вона руками замахала – ні, не треба, навіщо, мовляв? Продавати я не вмію і не буду, а народжувати, каже, ми з чоловіком більше не плануємо точно – за кількістю не женемося, наш єдиний син все буде мати по максимуму. Ну, мабуть, на відміну від наших дітей, вони ж все ніяк заспокоїтися не можуть з приводу їх кількості …

Дітей у Вероніки четверо і скоро буде п’ятий малюк. У багатьох знайомих, та й у родичів, ось, наприклад, у сестри, Вероніки, цей факт просто викликає острах. Звістка про п’яту вагітність Вероніки в родині кілька місяців тому справила ефект бомби, що розірвалася. З мамою он вони досі пір не розмовляють, вона «самоізолювалася» від їх сім’ї ще двоє немовлят назад, а інші родичі відверто крутять пальцем біля скроні. Хоча кому яке діло, здавалося б, тепер-то? Де четверо, там і п’ятий, це вже не дуже принципово …

Само собою зрозуміло, Вероніка давно вже не працює, сидить удома, займається дітьми. Допомоги не просить ні у кого. Живуть на зарплату чоловіка і дитячі виплати. Кінці зводять завдяки тому, що квартира у них батьківська. Більш того, свекруха зі свекром спочатку надали їм однокімнатну, а пізніше, коли на горизонті замаячив третій малюк, і зовсім помінялися квартирами, пустивши молоду сім’ю з дітьми в свою троячку, а самі заселилися в однушку.

Обидві квартири оформлені на свекра, так що особливої ​​різниці немає, але в трикімнатній, звичайно, жити з чотирма, а скоро вже й п’ятьма, дітьми куди краще, ніж в однокімнатній.

Вероніка сумлінно веде господарство і займається з дітьми, вдома у неї чистота і порядок, діти доглянуті, а економити гроші дуже допомагає те, що вона багато готує сама і обходиться без нянь і взагалі найманих помічників. Хоча, звичайно, не дивлячись на вміння заощаджувати, грошей у них з чоловіком в обріз.

Старша сестра Вероніка, Ірина, матеріально живе набагато краще. Обоє працюють, роблять кар’єру. У Ірини з чоловіком своя квартира, два автомобілі, добротний дачний будинок з усіма зручностями. І лише одна дитина, хлопчик, якого Ірина народила в тридцять вісім, три роки тому. Цей малюк, до слова сказати, ровесник четвертої дочки Вероніки, тій теж недавно виповнилося три роки.

Чи треба говорити, що до народження свого єдиного довгоочікуваного малюка Ірина з чоловіком купили все найкраще. Фірмові бодіки і костюмчики, підігрівачі пляшечок, шезлонги-гойдалки, стерилізатори і відеоняні …

– Там навіть соски у них не прості, а золоті! – усміхається Вероніка. – Я завжди беру найпростіші, звичайні, нашого виробництва, у мене на таких всі діти виросли. А у сестри – тільки відомого зарубіжного виробника і не менше …

… Пора сосок і стерилізаторів у дитини Ірини давно пройшла, а речі все для чогось лежали, хоча про другу дитину вони з чоловіком навіть не думали. А коли дізналися про вагітність сестри, Іринра вирішила розібрати шафи і проявити нечувану досі щедрість – віддати речі новому племіннику. Бо більше особливо і віддати щось нікому: подругам вже за сорок, немовлят ні у кого немає, та її оточення і не стало б брати б/у речі навіть у хороших знайомих. Викинути шкода, речі дуже небюджетні, а продавати в інтернеті – лінь …

А тут такий привід зробити добру справу – просто гріх не скористатися.

– Загалом, я так зрозуміла, що Ірина речі віддала в повне моє розпорядження! – розповідає Вероніка. – Вдома переглянула я пакети, зрозуміла, що стільки всього мені не треба. У мене ж і свого барахла гора! Дещо я навіть вже і новеньке підкупила майбутній дитині. А всі ці стерилізатори та інше мені точно не потрібні … Сфотографувала я речі, в загальному, і виставила на продаж в інтернеті. Ціну поставила невелику, щоб швидко все розібрали, та й все, мені вже народжувати скоро. І пише мені приятелька в соцмережах – ой, я бачила, ти речі продаєш? Там молоковідсмоктувач є, мовляв, не продала ще? А то я б взяла …

Цей запис, як на гріх, побачила Ірина і встала на диби. Дзвонить сестрі з наїздами, всім родичам розповіла, яка підла і меркантильна Вероніка. Продає чуже, бач, яка розумна! Для цього їй, чи що, віддали повзунки та іграшки?

– Ти не мала права продавати речі! – на підвищених тонах вимовляє Ірина сестрі. – Я віддала тобі їх не для продажу! Для дитини! Якщо вони тобі не потрібні, ти повинна була відмовитися і не брати, я б іншим віддала. Ну або, принаймні, запитати дозволу на продаж. Я проти! Я взагалі більше тобі ніколи нічого давати не буду! ..

Вероніка в подиві: а що вона такого зробила такого? Продавала ж не чуже, а те, що їй віддали як непотріб. З приводу можливого повернення речей вона у сестри уточнила заздалегідь, та впевнено сказала, що повертати не потрібно. Які зараз можуть бути претензії?

Сама Ірина продавати речі не хотіла, а щоб віддати комусь ще – так чому не дала раніше-то? Той же молоковідсмоктувач лежить на полиці три роки, Ірині не знадобився свого часу, а Вероніка знає, що їй він точно не потрібен. А на сайті пішов швидко. І гроші вже витрачені – купили дітям ласощі …

А може, Домініка і правда неправа, продає «чуже», то, що купувала не она? Але як чуже, якщо колишні господарі віддали ці речі по своїй волі? Не треба було брати?

А ви що думаєте?