Олена прокинулася, як зазвичай, о 6.30 ранку. Вона приготувала сніданок і підготувала все до виходу на роботу. Розбудила доньку і покликала чоловіка до сніданку.

Віктор прийшов на поклик дружини з втомленим виглядом. Чергову ніч він просидів біля комп’ютера, підкоряючи ігрові простори інтернету. Так тривало вже 2 роки.

Після сніданку він поскаржився, що у нього температура 37. Олена важко зітхнула, поспівчувавши коханому, і запропонувала йому жарознижувальну таблетку.

Віктор прийняв ліки, сумніваючись, що воно йому допоможе. Олена порадила чоловікові проспатися і приступити до пошуку роботи.

Вона переконувала чоловіка, що робота несе собою не тільки фінансовий інтерес, а й відповідальність перед роботодавцем.

А відповідальність – це відмінні ліки від усіх хвороб і температурних станів.

Жінка поквапила дочку до виходу, одягла своє пальто і відкрила вхідні двері. Переступаючи поріг, Олена почула від чоловіка докір, що їй немає діла до хворої людини.

Олена закотила очі і, в передчутті чергового «дня бабака», подумки перегорнула в голові сценарій цього дня …

Провівши дочку в школу, жінка додала крок. В черговий раз вона спізнювалася на роботу.

День пройшов за звичайною схемою: протягом робочого дня Віктор телефонував дружині і розповідав, як у нього болить голова, як йому погано і що про нього нікому подбати.

Увечері жінку чекав «сюрприз». Доглядати за 35-річним хворим сином приїхала свекруха Олени. Олена, не роздягаючись, зібрала дочку і поїхала до мами.

Вона вирішила, що без неї чоловікові буде набагато краще.

Жінка більше не відчуває екстрасенсорних здібностей до майбутніх днів, а просто живе.