– Ну чому я повинна постійно просити чоловіка зробити те чи це? – журиться знайома, Дарина. – Врешті-решт, це ж не сусід за цукром зайшов. Це повернувся батько сімейства. Тут його діти і його будинок. Чому ж він в упор не бачить розкиданих іграшок, немитого посуду, відра для сміття і дитини в брудному підгузку? Чому він ніколи не зрозуміє сам, що в будинку скінчилося масло і шампунь, що треба вкрутити лампочку або купити новий йоржик для унітазу?

У Дарини та Олексія дві дочки-погодки, милі малятка, старшої два з половиною, молодшої рік.

Даша не працює, сидить з дітьми. І, як у багатьох сім’ях, діти і побут повністю на ній. Ніхто, крім неї, не знає, коли і чим годувати дітей, де і як гуляти, у скільки укладати. Це й не дивно – чоловік цілий день на роботі, плюс вечірні пробки – приїжджає затемна. Годувальник.

В общем-то, якщо він удома, то в допомозі Даші він ніколи не відмовляє. І з дітьми сидить охоче, і дрібним ремонтом займається, і посуд може помити, і картоплю начистити. Чоловіка можна відправити в магазин чи аптеку, попросити пропилососити, закинути або розібрати прання.

Бентежить Дашу тільки одне – ну чому постійно про допомогу потрібно ПРОСИТИ? Завжди про все йому потрібно говорити. Ініціативи не буде.

… Тиждень тому Даша з дітьми виписалися з інфекційної лікарні, де відлежали десять днів з ротавірусом.

Чоловік привіз дружину і дітей на машині, з сумками, пакетами і Даша заметушилася по квартирі, не знаючи, за що хапатися. Роздягати чи й мити дітей, або шукати в сумках і переодягати підгузник, або готувати щось на обід, або завантажити в пральну машину білизну з лікарні … Квартира за десять днів їх відсутності перетворилася буквально в барліг. Скрізь стояли немиті чашки, лежав пил, зяяли незаправлені ліжка, валялися речі, які Даша кинула ще тоді, коли їх тиждень тому у важкому стані відвезла “швидка” …

– Льош … Ну ти хоч би посуд помив! – з докором сказала Даша.

– Посуд? Зараз помию! – з готовністю відповів Олексій, пішов на кухню і включив воду …

Поки він мив посуд, пролунав телефонний дзвінок, подзвонив приятель, попросив до вечора якийсь інструмент. Вимивши посуд, чоловік став одягатися.

– А ти куди це? – розгублено запитала Даша, стоячи з пилососом в одній руці і з дитиною в інший. – Я взагалі-то планувала прибрати, сумки розібрати, дітей викупати після лікарні … Обід треба готувати, білизну поміняти, ти хіба не знаєш сам? Льош, у нас стільки справ! Які можуть бути зараз друзі!

– Так Сашкові ж дриль потрібен! – розвів руками чоловік. – Звідки я знав, що ти прибирання планувала і дітей купати прямо терміново, ось зараз? Треба було сказати! Сказала б відразу – я б залишився. А тепер – я вже Сашкові обіцяв, вибач. Прийду через пів години – приберемо! ..

Рядова ситуація. Даша в результаті образилася, а чоловік щиро не зрозумів, у чому його вина.

Що дружина попросила, він зробив.

А що не просила – так він не зобов’язаний вгадувати …

А може Даша не права сама і у неї ідеальний чоловік? Робить все, що скажуть. І випере, і пропилососить, і посуд помиє, а те, що ініціативи немає – це ж не найстрашніше. Даші треба було відразу і оголошувати весь список – мий посуд, потім бери те, роби це, прибирай тут. Адже сто відсотків – не відмовив би.

Але Дашу напружує саме те, що чоловік не бачить, що їй потрібна допомога. Що з неї градом ллє піт, що вона тиждень толком не милася, що діти ще нездорові і вередують, що вдома з продуктів одна олія, що потрібне прибирання, бо випускати на таку брудну підлогу дітей з лікарні просто не можна – так просто Даша не знає, за що хапатися … Ну гаразд, безладу він не бачить, як багато чоловіків. Але діти? Їх він теж не помічає в упор. Можуть хоч обісратися – поки Даша не скаже, мовляв, візьми дитину, займи чим-небудь – Олексій навіть не подумає про це …

Як взагалі можна кинути сім’ю в описаній ситуації і піти до якогось приятеля?

Ну голова-то є на плечах у людини?

Хто в цій ситуації неправий?

Що думаєте?