Cвекруха постійно дає нам закрутки, беру, щоб не образилась, а потім викидаю

-… Тільки перед Новим роком лоджію звільнила – винесла на смітник великих трилітрових банок штук тридцять, а то й більше! – розповідає сорокарічна Юлія. – Всі заготовки свекрухи викинула нарешті, а то вже ногу нікуди було поставити! У неї на грунті консервації бзік якийсь. Все літо-осінь ночами не спить, стерилізує банки, варить-парить. І тягне потім нам. Все в промислових масштабах, відрами, бочками, десятками літрів! ..

– Дачний урожай заготовлює про запас?

– Так! З квітня живуть зі свекром на дачі, садять, ростять, переробляють і пхають нам. Як кінець літа-осінь, так у нас трагедія в родині. Починаються дзвінки: приїжджайте – заберіть банки! А у мене консервацію цю в родині ніхто не їсть – ні ми з чоловіком, ні тим більше діти. Ти ж розумієш, користі від неї ніякої, та й задоволення сумнівне … У наш час, коли в магазинах стільки делікатесів, свіжі ягоди-фрукти цілий рік, кому потрібні ці закрутки! ..

– Ну не приїжджайте за банками, скажіть їй, що не їсте таке …

– А ти думаєш, чи не говорили, чи що? Сто раз уже намагалися донести. Але їй хіба поясниш? Вона нікого не слухає! Продовжує героїчно солити свої огірки. Якщо ми за банками не їдемо, пре їх на собі. На електричку з рюкзаком і сумками, потім по метро. Пару раз так приїжджала, кілограм тридцять, напевно, на спині притягнувши, потім лежала пластом вдома з зірваною спиною … Ось, знову в цьому році обидві лоджії мені забила трилітровими банками, і потім раз у раз свекор привозить ще по три-чотири штуки. Куди, ну куди? Я вже й на роботі пропонувала – нікому не потрібно. Доводиться викидати!

– Слухай, ну шкода викидати добро-то … Людина намагалася, ночі не спала, вирощувала це все, збирала, перебирала, стояла біля плити, возилася з банками, гроші витрачала на цукор і спеції. І на смітник? Якось не по-людськи …

– А як бути? куди мені подіти ці її закрутки? Якщо ніхто не їсть реально? Я знаю, що неправильно це, але по-іншому не виходить …

– Не бери, якщо не потрібні. Відмовся. Зрештою, відвези назад, скажи – ніхто не їсть, не знаю, що з цим робити, заберіть, Ніна Миколаївна.

– Да ти що! Назад! Це образа буде до небес. Ні вже … Беру, з ввічливості, кажу – спасибі, було дуже смачно – і викидаю ось так … Адже їй ще банки повернути треба! Щоб на наступний рік було в що урожай закривати. Добре, що зараз їх продають в магазині, можна потім просто купити нові і привезти їй на дачу в сезон, а не відкривати кожну банку і виливати вміст, як раніше робили!

***

Як вважаєте, в подібній ситуації взяти з ввічливості і потім вилити в смітник – це вірна тактика? Це дійсно “ввічливість” з боку невістки?

Або просто боягузтво і небажання відстоювати свої кордони?

Може, правильніше було б навідріз відмовитися від свекрушиних банок, відвезти назад, раз вони нікому не потрібні? Ну образилася б, але на наступний рік б уже не пропонувала. Нерозумно це і неправильно, ось так рік за роком йти на поводу. Плюватися, але брати і дякувати. А потім ще й вислуховувати при нагоді напевно – мовляв, я для вас все літо, чи не розгинаючись, а ви, невдячні …

Або все ж куди більш нерозумно – це кидатися на амбразуру і скандалити ось в таких дрібницях? Хочеться свекрусі возитися з цими банками – та хай! Людина відчуває себе потрібною, «годує» сім’ю – так на здоров’я, так би мовити. Взяла, сказала “дякую” і вилила потім в смітник. Зате всі задоволені …

Як правильніше вчинити?