Дочка народити дитину не може, а невістка не хоче

– Моя невістка щиро зрозуміти не може, чому я їй не рада! – зітхає Єлизавета Іванівна. – Я тут випадково підслухала її розмова з подружкою … Каже, нічого не розумію, ну я ж не найгірший варіант! Працюю, мовляв, квартиру свою маю, стежу за собою, господиня відмінна: і вдома завжди чисто, і їжа є, навіть на вибір, і сорочки у Льоші завжди напрасовані, а свекруха мене явно недолюблює.

– Хм. І чому ж? Через те, що у неї дитина від першого шлюбу, так?

– Ні! Я не проти її дитини. У неї чудова дівчинка-першокласниця, розумна, розвинена.

– А що тоді в невістці не так?

– Вона сказала синові, що народжувати більше не буде ні за що! Заявила – одна дитина є і вистачить. Дочка маленька ще, підключайся і виховуй, що тобі ще треба? .. Ні, Олексій виховувати не відмовляється! З дівчинкою займається, книжки їй читає, в шахи грати навчив. Але … виходить, своєї дитини у нього і не буде ніколи? І у мене рідного онука чи онуки?

– А він-то сам до цього як ставиться? Йому своє дитя потрібне?

– Йому б хотілося, звичайно. Але, раз Аня проти, він не вважає за можливе наполягати …

Саме з цієї причини Єлизавета Іванівна невістку останнім часом бойкотує: і на реєстрацію шлюбу до сина не з’явилася і спілкуватися бажанням не горить.

***

Невістку Єлизавети Іванівни, Анну, в якійсь мірі можна зрозуміти: перша дитина дістався їй дуже непросто, у всіх сенсах: важка вагітність, потім складні пологи, в результаті якої у молодої жінки на якийсь час відмовила вся права сторона тіла, дитина , яку відразу з пологового залу відвезли в реанімацію.

Перший чоловік пішов з сім’ї вже через півроку після пологів, сплативши знімну квартиру на пару місяців вперед в якості широкого жесту. А тільки-тільки прийшла в себе і встала на ноги і Ані довелося буквально виходити з фінансової прірви.

Аня і оголошення розклеювала з примотаною до себе слінгом дитиною, і підлогу мила. Об’єдналася з такою ж самотньою матусею і півтора року або два вони жили разом – одна сиділа з дітьми, друга працювала. Так з гріхом навпіл дотягли до садка, тут вже Аня трошки зітхнула. А потім, коли доньці було чотири роки, зустріла Олексія і все остаточно налагодилося.

Олексій піклується про неї і доньку, балує дитину і завалює дівчинку подарунками. І Ані теж ні в чому не відмовляє. Гроші на «твої» і «мої» поділяє, у Ані доступ до всіх його карт і рахунків.

І все добре, але тільки про спільну дитину Аня і чути не хоче.

– Двох дітей мені одній не підняти! – як заведена, твердить вона. – Я з одною-то донькою відгребла. З двома було б просто немислимо!

– Так чому однією-то тобі потрібно буде дитину піднімати? – не може збагнути Єлизавета Іванівна. – Є Олексій, є, врешті-решт, я – теж завжди готова допомогти, ніколи не відмовляю …

– А гарантій тут немає! – зітхає Ганна. – Перший чоловік мені теж багато обіцяв. У підсумку пішов у туман, аліменти не платить, а з усіма проблемами потім плюхалася я одна … Вважаю, що дітей жінка народжує тільки собі, і стільки, скільки одна може прогодувати і підняти. Особисто мені і одну дитину багато, як показала практика …

Єлизавета Іванівна щиро ображається на невістку, а та не може зрозуміти, чим не догодила. Дитина потрібна? Так ось вона, дитина, готова вже. Ночами не спати не треба, на руках тягати, очей не зводити, коли вона тільки ходити починає і всюди лізе. І в той же час дочка ще не доросла, з нею можна займатися, грати, вкладати все, що завгодно. Виховуйте, якщо діти потрібні! Адже не той батько, хто народив, а той, хто виховав …

Розмови ж про кровних онуків молода жінка вважає нісенітницею. Кровний,  не кровний – яка різниця?

– Ось так, виходить, своїх онуків у мене не буде, хоча двоє дітей! – журиться Єлизавета Іванівна. – Дочка дітей мати не може, а невістка не хоче принципово …

***

Чи має моральне право свекруха в такій ситуації ображатися на невістку, як вважаєте?