– Вчора мої приперлися до мене на ювілей! – розповідає шестидесятилітня Галина Тимофіївна. – Дочка з онукою і зять! Прийшли з бісквітним тортом з супермаркету і дитячим малюнком, внучка намалювала. В подарунок! А подруга моя подивилася та й каже – мовляв, ну чудово Світланка бабусю привітала, а що ж її батьки? Чим вони мати порадують? ..

… Маленькій внучці Світланці скоро виповниться п’ять років, дочці Ірині та зятеві вже добре за тридцять – давно не студенти. Обидва працюють, але живуть скромно, оскільки платять іпотеку. Економлять, намагаються швидше розплатитися з боргами.

– Я все, звичайно, розумію! – зітхає Галина Тимофіївна. – З грошима проблеми. Ну так у всіх зараз з ними проблеми! Але невже у двох молодих працюючих дорослих людей навіть пари сотень гривень немає на невеликий знак уваги? Чайник б новий купили, знають, що мій згорів і я воду в каструльці кип’ячу! Або комплект постільної білизни, моє все ще з радянських часів, або крем який-небудь … Я з порожніми руками до них ніколи не приходжу! А вже тим більше на дні народження!

Галина Тимофіївна живе скромно. Кілька років тому вона вийшла на пенсію – здебільшого тому, що дочці потрібно було виходити на роботу з декрету. Молоді взяли іпотеку, і платну няню для дитини не тягнули. Дочка дуже просила допомогти і Галина Тимофіївна не знайшла в собі сили відмовити. Пішла і сіла з онукою. Через рік Світланку віддали в садочок, але ходить вона туди не дуже. Як починає хворіти з жовтня, так і закінчує в травні. Уже котрий рік так.

– Зараз ось знову на лікарняному відсиділа півмісяця з нею з отитом! – зітхає Галина Тимофіївна. – Начебто вилікувалися, але вирішили, що в цьому році вже в садок не підемо. Там пів групи на лікарняному, а інша половина недоліковані ходять, діти працюючих мам. Сходити на пару днів, щоб знову по поліклініках бігати? Та НУ! Простіше все-таки зі здоровою дитиною вдома сидіти, ніж з хворою …

Це щастя, що є можливість залишити дитину вдома в період епідемії.

Лікарняні на роботі у Ірини, природно, не особливо вітаються – ось зовсім недавно вона розповідала історію про свою колегу, яку звільнили через часті хвороби дитини. Тому допомога Галини Тимофіївни неоціненна.

Без неї б не впоралися.

– Само собою зрозуміло, за допомогу з онукою я з дочки ні копійки не беру! – розповідає Галина Тимофіївна. – Свої проблеми вирішую сама. Одяг доношую той, що є, благо його достатньо, взуття намагаюся берегти, все вчасно ремонтую. Купую в основному продукти по акціях, мило і засоби. Ну, за ЖКГ плачу ще, звичайно, куди ж без цього.

Пенсії вистачає впритул, але підробляти не особливо виходить: на руках же внучка.

… У Галини Тимофіївни багато знайомих її віку, більшість вже не працюють, але якось так склалося, що майже всім активно допомагають діти. Сусідці он син влітку в квартирі зробив приголомшливий ремонт, поміняв вікна-двері-підлоги, купив нові меблі, тепер у неї вдома, як в музеї.

– Я у себе ремонт робила ще в нульові і не те, щоб шикарний! – зітхає Галина Тимофіївна. – Так, просто освіжила. Поклеїла шпалери, побілила стелі, постелила новий лінолеум. Все ще пристойне, але вже давно не нове. Зараз думаю, що доведеться в цьому і доживати: ремонт мені не потягнути ні матеріально, ні морально …

Подрузі теж допомагає дочка. За те, що та влітку з двома онуками сиділа на дачі, дочка з зятем видали їй тридцять тисяч гривень «на продукти і на господарство». А яке там на дачі господарство? Прання все возили до міста, продукти дочка привозила щотижня на машині. Подруга відмовлялася від грошей, навіщо, мовляв, так багато – але дочка з зятем ні в яку: мовляв, це тобі за послуги няні, навіть не вигадуй, бери, це твоє …

Ще одну приятельку Галини Тимофіївни дочка відправила в Європу на Різдво, жінка давно мріяла побувати в Римі і Парижі і ось мрії збуваються. Причому, дочка цієї жінки аж ніяк не олігархиня, розлучена, одна ростить дитину. Просто хоче зробити матері приємний подарунок …

І тільки Галині Тимофіївні нічим похвалитися – її дочка не допомагає зовсім. І навіть на ювілей принесли простий бюджетний торт з найближчого мережевого магазину, який самі і з’їли.

А, ну так, ще внуччин малюнок з яскраво-червоними квітами, намальованими фломастером, і написом дитячою рукою – вітаємо бабусю …

***

– Без грошей зараз навіть матері рідний не потрібні! – ледь не плаче Ірина, дочка Галини Тимофіївни. – образилася, що подарунка їй не подарували, треба ж! Виставила нас перед своїми подругами виродками якимись. Ну дитячий садок! .. Мама прекрасно знає, що у нас з грошима: кожну копійку зараз несемо в банк. Собі нічого не купуємо, тільки дитині! .. І адже сама завжди вчила – дорогий не подарунок, а увага! Ми прийшли, привітали, торт купили! Готувалися! Дочка листівку намалювала! А у відповідь отримали образу. Ну як так?..

Бабуся дійсно неправа, занадто багато хоче від замотаної дорослої доньки, яка і так вся в боргах і в проблемах?

Або це дочка невдячна? З’явитися до матері на ювілей з дитячим малюнком в якості подарунка – не найкраща ідея?

Ви на чиєму боці? Що думаєте?