Коли сестра зробила ремонт, то перестала кликати нас в гості. Переживала, що мої діти зіпсують нові шпалери. А тепер кличе до себе жити

Поки всі спільні друзі і мама в один голос розхвалювали ремонт Ольги на вечірці, влаштованій сестрою з приводу закінчення ремонтних робіт, ми з дітьми сходили в парк.

Мамі, яка зателефонувала мені під час святкування, щоб дізнатися, чому ми не прийшли, я нічого не сказала. Послалася на справи. Мені ще за тиждень було сказано, що нам у Олі вдома робити нічого:

– Діти, сама розумієш. Ми і так насилу дочекалися, коли наші підростуть і перестануть на шпалерах малювати. Вибачай, Лера. Потім як-небудь де-небудь зустрінемося.

Обмалювати шпалери – не про моїх телепнів. Вони жодного разу не зобразили жодної почеркушки. Ні в своїй кімнаті, ні де-небудь ще. У них завжди були у вільному доступі рулони старих шпалер, ватмани, альбоми для малювання і пачка паперу для принтера. Вибирай – не хочу.

А ось племінники – ще ті художники: всякі каракулі, машинки, будиночки на всіх поверхнях в квартирі, починаючи від стін, закінчуючи холодильником.

Мені ніколи було ображатися на сестру, треба було вирішувати проблему з лікарняними. Я вдова, бабуся дітей з татової сторони дуже далеко, а наша з Олею мама ще молода і у неї своє життя. Раніше ми з Олею частенько відправляли дітей один до одного в разі лікарняного. Якщо графік роботи дозволяв. Так що я перейнялася пошуками тимчасової няні, подумки побажавши Олі удачі.

Далеко за нянею ходити не довелося – сусідка-пенсіонерка з видимим задоволенням погодилася іноді мене виручати на оплатній основі.

Соціальні мережі Олі рясніли знімками, ремонт фоном був знятий у всіх ракурсах. Вона відповідала збентеженими смайликами на захоплені коментарі: «Вау! Краса! Де такі шикарні шпалери купили? »

Ми з сестрою спілкуватися не перестали: її сімейство ходило до нас в гості, спільні посиденьки в кафе теж ніхто не відміняв.

І тут, як грім серед ясного неба, подзвонила Оля, поділилася новинами:

– У мене дві новини, хороша і погана. Хороша – я вагітна, погана – ми розлучаємося.

Вона вирішила порадитися з приводу вагітності, чи треба зберігати. У таких справах я не порадник, тому сказала їй, що буду поважати будь-яке її рішення. Але м’яко натякнула, що однією з трьома дітьми, один з яких буде зовсім крихтою, навряд чи вона впорається.

– Ти ж одна справляєшся! А де двоє, там і третій! Буду народжувати! – вирішила Оля.

Чим менше часу залишалося до появи на світ третього племінника, тим частіше Оля стала приходити до мене в гості. Ходила вона не просто так, вмовляла з’їхатися:

– Разом краще буде. Я в декрет піду, діти завжди під наглядом будуть. Ти свою квартиру здаси, підмога фінансова з’явиться.

Я чесно думала. Так, Олю було шкода. Так, я розуміла, що їй буде ой як непросто. Але … Міняти звичний уклад життя мені не хотілося до сліз.

Я порадилася з дітьми. Вони в один голос відповіли, що не хочуть жити у тітки Олі. Що було логічно: тут у них одна кімната на двох, там була б одна на чотирьох. І троє осіб у другій кімнаті: я, сестра і новонароджений племінник.

Я дала Олі пораду: мирися з чоловіком. Запропонувала допомагати речами, одягом і продуктами. Але не переїздом.

Коли Оля зрозуміла, що моє рішення залишиться незмінним, її прорвало. Сестра наговорила мені гидот: що я завжди їй заздрила – і чоловік у неї кращий був і більше заробляв; і що з нас двох вона гарніша; і діти в неї розумниці, не те що мої.

Я не знала, що сказати. Завжди жила своїм життя, тільки раділа її благополуччю. І тут таке.

Перед тим як піти, сестра припустила можливу причину моєї відмови в переїзді:

– Ти просто злишся, що я тебе після ремонту до себе додому запрошувати перестала!

Вона пішла, грюкнувши дверима.

Мамі до проблем Олі справи немає: вона відразу відправила мою сестру на аборт, та відмовилася, мама вмила руки. Чоловік Олі, поки ще офіційний – вона не дає йому розлучення, повертатися не збирається. Каже, що більше не може з нею жити. Але фінансово він допомагає, квартиру на неї переоформив, я сама документи бачила.

Деякі наші з сестрою спільні знайомі перекинулися на її бік, видаливши мене з друзів в соціальних мережах. Оля розповіла їм, що я не бажаю допомогти сестрі через те, що колись вона заборонила мені і моїм дітям до неї приходити, переживаючи за ремонт.

Сподіваюся, що Оля заспокоїться, знайде в собі сили інакше поглянути на ситуацію. Я від своїх слів не відмовляюся – чим зможу, тим допоможу, але тільки не такою допомогою, яку хоче сестра.

Записано зі слів Валерії Г.