– Мама взагалі робить вигляд, що немає у мене ніякої вагітності!

– Мама взагалі робить вигляд, що немає у мене ніякої вагітності! – з відчаєм у голосі розповідає двадцятидев’ятирічна Яна. – Жодного питання за весь час не задала, але ж уже сьомий місяць. Не цікавиться абсолютно, коли народжувати, кого чекаємо, що там лікар каже, взагалі не питає, чи була я у лікаря … На фото узд подивилася байдуже – пляма якась, каже, я тут нічого не бачу, хто взагалі сказав, що це дитина? Клякса якась … Я її реакції не розумію!

… Про дитину Яна мріяла давно, від весілля, яке відбулося сім років тому. Але вони з чоловіком свідомо домовилися з народженням дітей не поспішати, а підійти до цього питання пізніше, коли для малюка будуть умови.

І ось тепер у них є все, що треба для успішного і безпроблемного материнства. Яна з чоловіком твердо стоять на ногах у матеріальному плані, зробили кар’єри, купили і облаштували квартиру, пожили для себе, притерлися характерами і перевірили почуття. Вагітність настала відразу, як тільки перестали охоронятися, і протікає легко і радісно. У Яни немає ні набряків, ні токсикозу, ніяких інших проблем. Лікар стверджує, що вона чи не єдина така ідеальна вагітна на її ділянці.

Єдине, що засмучує Яну – реакція мами на її цікаве становище. Точніше, відсутність будь-якої реакції.

– Просто дивно! – зітхає Яна. – Моїй подрузі її мама вже всі вуха прожужжала з розмовами про те, коли будуть онуки. Костюмчики купує дитячі, уявляєш, хоча у Танюшки ще навіть чоловіка немає і ні про яких дітей, звичайно ж, мова поки не йде! Все одно ж, каже, стане в нагоді коли-небудь, нехай через три, п’ять років, такий гарний комплект, я просто не втрималася … А у мене – повний ігнор, хоча вже живіт на ніс лізе! Як так можна?

Яні страшенно хочеться поговорити про свій стан, поділитися мріями і планами, обговорити якісь моменти. Але мама йде від всіх розмов і змінює тему, коли Яна починає щось говорити про майбутню дитину. На всі питання дочки про вагітність, пологи жінка тільки відмахується – так не пам’ятаю я нічого вже! Це було сто років тому!

– Мама, а які імена тобі подобаються? – заходить з іншого боку Яна. – А для дівчинки? А то навіть не знаю, нам з чоловіком подобається пара імен, але вони зовсім не звучать з прізвищем …

– Ой, та яка різниця, яке ім’я! – з досадою відмахується мама. – Оберіть потім яке-небудь, назвете, це не проблема.

Начебто до народження дитини залишилася не пара місяців, а пара років. Якщо ж Яна проявляє наполегливість, мама починає сердитися і дратуватися – що, мовляв, зараз про це говорити! Треба народити ще спочатку! Не загадуй …

– Відчуваю себе, як залетіла школярка, яка підвела сім’ю і сплутала всі плани батьків! – розпачливо розповідає Яна. – Мама начебто соромиться того, що я в становищі і скоро у неї буде онук!

Звичайно, мама Яни – жінка не особливо чадолюбива, сама народила одну дочку і більше дітей не хотіла. При цьому Яну дуже любить, та й стверджувала завжди, що дитина в родині потрібна обов’язково. Яна не думала, звичайно, що її мама стане «божевільною бабусею» – вона ще працює, у неї самої активне життя. Але зацікавленості, звичайно, чекала. Тим більше, раніше, ще до вагітності, мама питала пару раз, коли, мовляв, будете вирішувати питання з дітьми …

– А я на самому початку хотіла повідомити їй новину красиво! – розповідає Яна. – Зробили з чоловіком фотки з узд, упакували, написали зворушливі слова, щось про майбутніх бабусь. Запросили в гості маму і свекруху і урочисто вручили подарунки.

Мама байдуже покрутила знімок в руках і поклала його на стіл. Становище врятувала свекруха – розплакалася, полізла обніматися, розпитувала подробиці. Мама сиділа мовчки з кам’яним обличчям.

– Та ну тебе, нехай це буде найбільша твоя проблема! – заспокоює Яну подруга. – Чоловік радіє? Цікавиться? Розпитує подробиці? Вибирає імена? Ну ось, відмінно! Це найголовніше. А мама … вона не зобов’язана цікавитися. Це взагалі не її справа, за великим рахунком. Вона свою дитину вже виростила, а твоя її не дуже цікавить. Має право на таке ставлення!

А може, справді Яна не права в своїй образі? Мама не зобов’язана радіти?

Що думаєте?