“Мені від колишнього чоловіка нічого не треба”, – заявила Галина і сіла з дітьми на шию до своїх батьків

– А я сестрі так і сказала – Галя, тобі зараз треба ось цю твою гордість згорнути й сховати якнайдалі! – з обуренням розповідає тридцятирічна Валентина. – Думай про дітей, тобі їх ростити треба! А вона мені – мої діти ні в чому не потребують, мовляв … Звичайно, не потребують, відповідаю – тому що наші батьки впряглись! Батько підробітку шукає в шістдесят сім років, мати вдома оре, то миє, то готує, то онуків гуляти веде. Зате ти горда! Тобі нічого не треба! Як добре!

Галина – старша сестра Валентини – рік тому повернулася до батьків після розлучення, з двома дітьми, синами семи і двох років. Розлучення було дуже дивним. В один прекрасний день її чоловік прийшов з роботи і заявив трагічним голосом:

– Тепер я все знаю точно. Ти мені зраджуєш!

Це було так безглуздо – зраджувати, сидячи в декреті з двома дітьми без нянь і бабусь, не кожна зможе! – що Галина спочатку навіть не сприйняла цей випад всерйоз. Але чоловік, не даючи їй схаменутися, запхав якісь її та дитячі речі в сумки, викликав таксі і відправив сімейство до тещі, наступного ж ранку подавши на розлучення.

– Я їй відразу сказала – так просто злив він тебе з дітьми, ось і все! – знизує плечима Валентина. – Ну, як-то некомільфо перед друзями і родичами розлучатися із сидячою в декреті дружиною, кидати сім’ю з двома дітьми, тому що награвся в тата. Ось він і придумав, як виставити себе постраждалою стороною і звалити з хворої голови на здорову!

Швидше за все, така версія недалека від істини, тому що відомо, що буквально через пару днів після роз’їзду майже колишній чоловік був помічений спільними знайомими з дамою, яку незабаром пред’явив всім як наречену …

– Але дітям-то він допомагає? Батьком же все одно бути не перестав?

– По дітях Галині він заявив наступне: дітей, мовляв, усім забезпечу! З однією умовою: хочу бути впевнений, що гроші мої дійсно підуть на дітей, а не на твоїх мужиків. Тому дзвони мені і говори, що потрібно саме дітям! Одяг, який і скільки, взуття, заняття, розваги, комп’ютер для навчання – будь ласка, я, мовляв, все куплю, оплачу і привезу. Аж до списку продуктів на дітей вона йому повинна була відправляти …

Колишній чоловік у Галини – людина досить забезпечена, але, як індивідуальний підприємець, цілком міг «намалювати» собі будь-який дохід в документах. Звичайно, з таким татом про аліменти краще домовлятися по-доброму.

– І що чоловік? Все купував за списком?

– Ну, іноді комизиться. Мовляв, яєць чому десяток написала, діти стільки не з’їдять, їм належить по дві штуки в тиждень, я перевіряв! Годувати всіх твоїх родичів я не маю наміру … Вона йому – ну ти ж чотири яйця не купиш, не привезеш? Вони, як правило, десятками продаються. А він – десяток вам тоді на два тижні, познач собі, наступного разу яйця не пиши … Ну, ось в такому розрізі все. Черевики старшому, мовляв, навіщо нові, а де минулорічні? А шапку дитині навіщо щороку купувати, її взагалі з трьох років до школи можна носити, що їй буде то…

– Треба ж, скнара який. Аж противно …

– Ти знаєш, мізки він Галині, звичайно, виносив знатно, але і речі, і іграшки, і продукти привозив, причому, купував понад списку і фрукти, і солодощі. Причому, продукти хороші брав, в фермерському магазині.

– Тільки продукти привозив?

-Ні, багато чого ще. Комп’ютер новий привіз старшій дитині, ікс-бокс з іграми. На зиму повністю одягнув дітей, Галя розміри написала, він і взуття, і одяг верхній привіз відміннй. Якщо порахувати по грошах, скільки він витратив на дітей в ті місяці, вийдуть о-о-дуже навіть непогані аліменти …

– Але в руки грошей не давав, виходить?

– Ага, тільки продуктами і речами. Ну і ось це принизливо було, звичайно – дзвонити йому, просити кожен раз, відправляти ці списки, погоджувати їх по пунктах, і ще кожен раз вислуховувати казки про своїх міфічних мужиків, які тільки і мріють відсипати від дитячих продуктів жменьку гречки …

– Та вже, невесело. І що, хочеш сказати, що таке триває рік?

– Ні, в тому-то й річ! Галька витримала кілька місяців все, а потім заявила – так пішов він куди подалі, подам на офіційні аліменти, буду отримувати по тисячі на ніс, та й добре! Зате не потрібно буде дзвонити, просити, звітувати … І так і зробила в результаті!

– Стала отримувати по тисячі на дитину?

– По півтори майже … Я її так лаяла за це! Кажу, ну і що, вибуло б від тебе, якби ти й далі дзвонила колишньому щотижня? Так зате хоч щось би мала з нього! А вона заявляє – мені від колишнього нічого не треба, виростимо хлопчаків самі, мені мама з татом допоможуть. Я кажу, а хто ось про маму з татом подумає? Чи не соромно сидіти на їх шиї? Я, каже, працювати піду … Ну так, звичайно, ага, десь на неї чекають працювати зараз. До того ж з дітьми тоді мамі доведеться сидіти від і до, ще не легше …

***

Як вважаєте, мала дівчина в такій ситуації право задерти ніс і заявити – виростимо дітей, мовляв, без принизливих подачок – сподіваючись в основному на батьків?

Або треба було, якщо вже потрапила в таку ситуацію, робити так, як хоче колишній чоловік – але при цьому і дітей утримувати на його гроші?

Що думаєте?