-Не забувай, будь ласка, що ти в гостях. -І що? У мене режим!
Мабуть я притягувала схожі історії в своє життя, поки висновки не зробила.
Знімала якось кімнату в двокімнатній квартирі. Сусідами була молода пара, відносини у нас були прекрасні, тому і до мене і до них на пару-трійку днів приїжджали гості.
І тут мені написала однокурсниця, з якою жили разом на першому курсі, але після універу вона поїхала назад в своє село.
Загалом, Настя просила дати притулок на три дні для її супер кращого друга, який у справах приїхав в наше місто.
Розкладачка в мене була, тому я погодилася. До того ж графіками збігалися, йшов він раніше за мене, приходив трохи пізніше тільки ночувати.
В день приїзду зустріла його біля метро, він привіз фруктів і трояндочку. Здався цілком адекватною доброзичливою людиною. Тим більше подруга за нього ручалася.
Вранці наступного ж дня я прокинулася о п’ятій ранку від якогось мукання. Спросоння і не зрозуміла відразу. Як тільки більш-менш продерла очі, застала гостя мукаючого в позі «лотоса».
Вранці я дуже зла, тому сказала, що він заважає мені спати. І тут він видає: «У мене режим, який потрібно дотримуватися».
Так і прожив у мене цей товариш менше доби. Подрузі пояснила ситуацію – вона була в шоці.
Товариш цей її через пару місяців написав, вибачився. Довго ж доходило.
Причому я його не виганяла, його образило те, що я порушила його медитацію. І мабуть через те, що робити це категорично не можна, він тут же знайшов інше житло.
Після цього я задумалася, а якщо взяти людину, у якої дійсно важливий режим? Для здоров’я або щось подібне (ніс там в 5 ранку промивати, наприклад). Хто тоді не правий? Той, хто не подбав про житло, або той, хто дав притулок погостювати?