Ото “свято” чоловік влаштував дружині в честь виписки з пологового будинку!

У мене народила двоюрідна сестра. Нас запросили на виписку з пологового будинку. Треба було їхати в сусіднє місто, тому ми приїхали раніше призначеного часу.

Спочатку заїхали додому до сестри. До виписки залишалося години півтори. Вдома нас зустрічав щасливий батько, чоловік сестри. Весь його вигляд говорив про те, що відзначати він почав своє батьківство ще напередодні.

Його друг господарював на кухні, намагаючись хоч щось приготувати запрошеним. На кухні були гори посуду, нерозібрані пакети упереміш з їжею. Хаос повний.

Ми удвох з ним абияк, по-швидкому, спробували це розгребти. Швидко нарізали пару салатів, друг займався гарячим. З розмов, вони назвали купу родичів по лінії чоловіка в гості. Я була в подиві. Ну навіщо?

Мій чоловік з ледве живим чоловіком сестри прикрашали квартиру кулями, готувалися до зустрічі мами з дитиною.

З квартири ми вийшли всі разом. Ми поїхали на своїй машині, чоловік сестри на своїй. Сказав, що заїде купити квітів і відразу в пологовий будинок.

Під’їхали до пологового будинку. А там купа родичів з боку чоловіка сестри. Веселі, з кулями і квітами.

Стоїмо всі, чекаємо, коли тато під’їде. Виявляється, він ще повинен привезти речі на виписку для дружини і для дитини.

Минуло хвилин 30. Подзвонили, каже, що їде. Сестра стоїть у віконці і нам періодично махає ручкою, ми їй.

Пройшла година. Щасливого батька все немає. Сестра вже нервує. Ще раз подзвонили, каже, що ось уже, зараз під’їде.

Через півтори години новоспечений батько все-таки приїхав. Забув речі на виписку, повертався додому. Потім забув купити квіти, знову повертався.

Гаразд. Нарешті, сестра до нас змогла вийти. Зустріли, привітали, вручили квіти і подарунки. Сфотографувалися на пам’ять. Весь пологовий будинок із завидною цікавістю спостерігав за нашою галасливою компанією.

Родичі націлилися в гості, а ми з чоловіком вирішили не їхати. У нас маленька дитина і так втомилася від усього цього, в гостях з ним було б важко. Так, і не планували ми. Я не думала, що після пологового будинку буде організований стіл, та й молодій мамі не до святкування. Зустріли і розійшлися, навіщо столи?

Родичі прогостювали у сестри до пізнього вечора. Вона мені потім дзвонила, скаржилася, що ледве-ледве змогла їх випровадити. Вона вже потім просто пішла в іншу кімнату до дитини, а вони самі відзначали. Потім їй довелося все прибирати за ними, чоловік був не в змозі.

Ось питається навіщо? Я пам’ятаю, як мені було не до цього після пологів. Швидше б додому потрапити. Які вже тут родичі ?!

Виходить чоловік сестри тільки для себе свято зробив. А про дружину і не подумав.