Подруга заграє з чоловіком, а дружина спокійна: “Чоловікові довіряю на всі сто”

– … Доньці кажу – а ти знаєш, скільки розвалених шлюбів я вже бачила ось через таких веселих подружок, як твоя Нінка? – гірко зітхає шестидесятилітня Ірина Максимівна. – А вона – мама, перестань, ти говориш дурниці, я своєму чоловікові довіряю повністю, на сто відсотків … Ось дурочка! Кажу, причому тут твій чоловік-то взагалі? Він і зрозуміти не встигне, як все вийде, а тобі потім соплі на кулак мотати …

… У доньки Ірини Максимівни, Каті, звичайнісінька сім’я – чоловік і дворічна дитина. Тиждень тому Катерині виповнилося двадцять дев’ять років і з цієї нагоди молода жінка збирала у себе вдома гостей. Були старша сестра з сімнадцятирічною племінницею, мама, свекруха – ну і, звичайно, краща подруга іменинниці ще зі шкільної лави, Ніна.

– Я, чесно кажучи, Ніну не бачила давненько вже! – розповідає Ірина Максимівна. – Знаю, що вона розлучилася близько року тому. Розлучення було непростим, Катя моя дуже її підтримувала і зараз вони досить тісно спілкуються … Як і все життя, в принципі.

– Зрозуміло …

– І ось я подивилася на її поведінку на дні народженні – ну, це кошмар якийсь, слухай! До зятя мого, ну, до Катиного чоловіка, підсіла за столом, то приобніме його, то притулиться, то хіхікає, як русалка … Жарти якісь, з подвійним дном. Загалом, понесло її явно не в той степ, так …

Ірина Максимівна пішла допомагати дочці на кухні і, звичайно, звернула її увагу на поведінку подруги.

– Кажу, Катя, ти подивися, що вона творить, мало не на коліна до нього лізе при всіх при нас, хіба так можна! Жарти жартами, але якісь кордони мають бути! Дивись, кажу, скінчиться це погано! Але дочка і слухати не стала … Ой, мама, перестань, це все несерйозно – каже. Нічого такого Ніна не має на увазі. Ну так, чуть-чуть на межі, але вона, мовляв, просто з роботи, з доби прийшла, голодна, випила і захмеліла одразу, ось її і понесло … Розслабилася трохи, не біда, нехай відпочине. Життя у неї зараз важке, робота-дім, ніяких розваг …

Ірина Максимівна важко зітхає.

– Я думаю, ну гаразд, може я вже стара, багато чого не розумію. Може і нічого такого, в середовищі молоді прийнято зараз ось так жартувати, вільно поводитися з чужими чоловіками. Тим більше Катя спокійна, як удав. Але дивлюся і дочка старша за столом дивиться на мене круглими очима! Навіть внучка сімнадцятирічна потихеньку запитує потім – бабуся, мовляв, це що таке взагалі? Чому тьотя Ніна себе так поводить і ніхто їй не скаже, що це некрасиво? ..

Треба сказати, зять Юрій поводився вельми коректно, на провокації не піддавався, під час незручних моментів переводив розмову в інший бік, Відсів від гості на інше місце за столом. Ближче до кінця вечора Ніну розвезло остаточно, Катя з чоловіком повели її в сусідню кімнату і поклали там на диван, укривши пледом.

– Ми вже йти зібралися, Нінка все спала. Або вигляд робила? Я дочці кажу – ти її ночувати, чи що, в будинку залишиш, ти з глузду з’їхала? А вона – а куди її? Не на вулицю ж викинути в такому стані? Я кажу – Катя, ну ти хоч розумієш, що це неправильно, якщо ти будеш так ставитися, відведе у тебе подруга чоловіка в результаті. А вона з таким роздратуванням мені – мама, перестань! Я, каже, чоловікові своєму довіряю на сто відсотків! Він, мовляв, не бичок на мотузочці, щоб його будь-яка жінка взяла за руку і повела, у нього голова на плечах є. І не з тих він чоловіків, які можуть проміняти сім’ю і дитину на швидкоплинну пригоду!

А може дочка Ірини Максимівни права – чоловікові треба довіряти? І навіть якщо метка подружка дружини щось таке замислить, чоловік-то адже теж не безсловесна і безмозка істота, щоб, як писали раніше в романах, «волочитися за кожною спідницею». У нього прекрасна сім’я, дружина і дитина, людина він з головою на плечах. З якого дива він раптом повинен її, в сенсі голову, втратити?

Або з такою подружкою дружини найправильніший чоловік зіб’ється зі шляху істинного? Мати права, не варто спокушати долю? А дочка робить помилку, недооцінюючи небезпеку і своїми руками запрошує до хати проблему?

Що думаєте?