– Три роки вони зустрічалися, рік жили разом. Він їй пропозицію зробив уже! Все по правилах, з кільцем, в ресторані! Маринка така щаслива була. Повинні були в РАЦС йти, заяву подавати, планували після травневих свят. А якраз напередодні свят у Стаса був корпоратив – виїзний, компанія знімала пансіонат за містом.

– Ох вже ці корпоративи! Все зло від них!

– Ну не скажи! Іноді там буває прикольненько … Хоча так, в цьому конкретному випадку я з тобою згодна. Саме там, на корпоративі, Стас з ю Віолою і познайомився …

***

Дві дівчини в спортивних костюмах займалися на вуличному спортивному майданчику в парку. Втім, «займалися» – це голосно сказано. Подруги зайняли було два тренажера, що стояли поруч, і почали робити вправи, але потім захопилися розмовою.

– А що, ця Віола теж у них в компанії працювала? – з цікавістю запитала блондинка в яскраво-рожевому.

– Та ні, в тому-то й річ! – пояснила рудоволоса дівчина в фіолетовому. – Вона дочка фінансового директора. Студентка, вчиться в «вишці», ну, у Вищій Школі Економіки, вся таска з себе. Двадцять два роки, у неї вже квартира своя, да не якась там студія, а затишна двушечка в центрі міста. На останній день народження їй тато машину подарував, нову Вольво. Загалом, дівчинка упакована по повній …

– Хм. А чого вона, раз така упакована, з татом на корпоратив приперлася в двадцять два роки? Та ще напередодні травневих свят. Зайнятися нічим? Свого життя немає?

– Ну звідки я знаю, чого? Приперлася ось. Швидше за все, вона, як диплом захистить, на роботу вийде до тата, в цю саму компанію. А куди ще? Навіщо від добра добра шукати?

– Зрозуміло. А чого Маринка зі своїм Стасом не поїхала на корпоратив?

– Формат заходу такий був – без дружин. Як би вона поїхала? Стас її поки що не директор, знаєш. Нижче стоїть сходинок так на п’ять!

– Ну так, звичайний менеджер …

– У травні ще був, тепер уже – бери вище! Думаю, його кар’єра зараз різко піде в гору … Закрутилося у нього з цієї Віолою, та не на жарт! З корпоративу приїхав уже сам не свій. Маринці заявив, що в свята поїде матері на дачі допомагати, там щось термінове, мовляв. Хоча у них зовсім інші плани були. Зібрався, поїхав …

– А точно до матері-то?

– Та хто ж його знає! Батьки у нього абсолютно точно на дачі з квітня по жовтень, дзвонити і перевіряти Марині навіть в голову не прийшло. Ну ось, а по приїзду «з дачі» і заявив – прости, я покохав іншу жінку! Маринка навіть не повірила спочатку, засміялася, думала, це жарт такий! Ну уявляєте, все було добре! Весілля планували, ресторан підбирали і тут таке! Зібрав речі, так, які зверху лежали, поклав в сумку і поїхав. Маринка говорить, тільки тоді я зрозуміла, що все насправді …

– Уявляю. Бідна Маринка …

– Що з нею творилося – це кошмар просто! Досі, мені здається, до тями не прийшла до кінця. А тут ще ми дізналися нещодавно, що у Стаса весілля восени, уявляєш!

– Ох ти ж! З цієї Віолою? Нічого собі, швидкість …

– Ну так, правильно, що поспішає, закріплює успіх. Зловив мужик свою птаха щастя. З Мариною вони думали початковий внесок збирати, іпотеку брати, економити, а тут – все вже готово! Квартири, машини, дачі – все це не проблема, тільки долоньки підставляй!

– Ну так це все не його, а Віоли і її батьків!

– Так у нього не менше буде, якщо правильно себе поведе … В начальники відділу його вже тесть пропхав, це ще до весілля всякого. А там зарплата вже зовсім інша. Та й це ще не межа … Загалом, ось таким він виявився, Стас – зрадник і сволота. Як таких тільки земля носить, я не розумію! Негідник!

– Слухай, ну … Чого ти кип’ятишся? Маринку шкода, звичайно – не пощастило. Але Стаса теж можна зрозуміти. З одного боку, дружина-бесприданниця, півжиття в іпотеці, а з іншого – рішення всіх проблем. Любов все одно пройде, а що залишиться? У всі часи при укладанні шлюбу люди думають про вигоду, а інакше навіщо …

– Я не зрозуміла. Ти його схвалюєш, чи що?

– Не до душі, але і не засуджую … Ось у мене чоловік теж весь час говорить – мовляв, якби у тебе не було квартири в столиці, я б з тобою  ніколи не одружився! Так, з усмішкою каже, звичайно, типу жартує, але насправді – цілком ймовірно, що і так. Він же у мене приїжджий, знаєш. У минулому році сестричка у нього в Київ приїхала теж, так він і її вчить – шукай, каже, заможного мужика, принаймні з квартирою. І я вважаю, правий …

А як в ваших очах виглядає чоловік, що переметнувся до багатої нареченої мало не напередодні весілля, який кинув звичайну дівчину? «Його можна зрозуміти»? Або в голові не вкладається таке?

Що думаєте?