“Сестра допомагала тобі з дитиною, тепер ти зобов’язана допомогти їй з її малюком”
– Молодша дочка з чоловіком тут обрадували: дитинку чекають! – розповідає Анна Борисівна. – Зарано, але в цій справі, я вважаю, краще раніше, ніж пізніше! Виходить, народить за півроку до диплома … Упораємося як-небудь, навчання припиняти не будемо. Нам не вперше – старшу внучку, від старшої дочки Аліси, теж піднімали разом. Аліса у нас взагалі на другому курсі народила і нічого … Я їй так і сказала – сестра допомагала тобі дитину ростити, а тепер твоя черга !.
Аліса дійсно народила свою дочку в неповні дев’ятнадцять, на другому курсі – так вже вийшло.
Мама дуже переживала за її навчання і настійно порадила не брати академку. Мовляв, темп втрачати не можна, та й сенсу немає, через рік легше не буде, з новонародженим вчитися простіше, ніж з однорічним. Повнісінько прикладів, коли в такій же ситуації після академічної відпустки жінки кидали навчання, або відкладали на багато років – це зовсім не справа. Освіту потрібно отримати в будь-якому випадку і краще вчасно, вчися, будемо допомагати.
Аліса послухалася, перерву в навчанні робити не стала і дочку її, можна сказати, ростили усім світом.
Сиділа мама, молодша сестра-школярка, двоюрідна сестра, яка як раз в цей час виявилася в декреті зі своєю дитиною, часто допомагала найкраща подруга. При цьому всі возилися з дівчинкою з величезним бажанням і сумлінно – грали, розвивали, читали книжки.
Завдяки цій допомозі Аліса змогла майже безболісно закінчити денне відділення вузу, отримати нормальну повноцінну освіту, влаштуватися на гарну роботу …
У той же час десь на підкірці у Аліси відклалося, що маленька дитина в будинку – це дуже важко. Он їх скільки було дорослих навколо одного немовляти – і то ледве впоралися. Її, Алісу, відпускали і на навчання щодня, і погуляти, і навіть у відпустку вони один раз з чоловіком з’їздили, і все одно, перші роки з дитиною згадуються їй, як важкий сон. Крики, пелюшки, горщики, безсонні ночі, смутні дні …
Добре, що дочка підросла, їй вже сім років, Аліса її обожнює, але інших дітей не планує. Навіть теоретична думка про те, що у неї на руках з’явиться немовля, Алісу лякає. Може бути, звичайно, виною тому незапланована вагітність і ранні пологи, але Аліса абсолютно не розуміє тих жінок, які бачать в сидінні вдома з немовлям якийсь позитив.
… А тепер точно в такому ж становищі, як колись Аліса, виявилася молодша сестричка.
Чекає дитину і мама їй теж говорить – ніяких відпусток. Рік залишився, що сміятися-то. Доучуватися! Впораємося. Тим більше, досвід є. З Алісиної донькою впоралися і твою дитину піднімемо, всі разом-то.
При цьому основна надія на Алісу, яка планує з осені по домовленості з начальством працювати півдня в офісі плюс брати роботу додому, так як її дочка йде в перший клас і цілком може тому допомагати сестрі з немовлям. Сестра живе з мамою, Аліса з сім’єю – на сусідній вулиці, так що все дуже зручно.
Алісу як би і не питають – ну їй же допомагали! Не відмовиться ж вона тепер допомагати сестрі.
Сестричка до школи бігала на молочну кухню, зі школи – додому, сиділа з дитиною, гуляла з коляскою і ніколи слова не сказала проти. Поралася з племінницею із задоволенням і тепер такого ж ентузіазму і задоволення чекають від Аліси, як само собою зрозуміле. Але Аліса не відчуває з цього приводу ніякого захвату.
По-перше, у неї своє дитя, яке треба буде зустрічати-проводжати, водити на гуртки і робити уроки.
По-друге, Аліса все-таки планує багато працювати вдома, їй пішли назустріч, і якість не повинна страждати. Одна справа працювати з одною дорослою дитиною в квартирі, яка займе себе сама, і зовсім інша – з двома дітьми, один з яких новонароджений. Багато так наробиш! А сидіти над роботою вечорами, жертвуючи спілкуванням з чоловіком, або ночами – ох як не хочеться.
По-третє, Аліса взагалі не в захваті, м’яко кажучи, від малюків до року. На вагітних подруг дивиться зі співчуттям – не знають, бідні, що їх чекає, на мам з колясками – з легким відчуттям переваги: добре, що моя-то, мовляв, уже доросла. Ну не хоче вона сидіти з немовлям, хоч ти ріж!
У будь-якій іншій ситуації Аліса б рішуче відмовилася, але тут … Незручно …
Аліса вже м’яко запропонувала найняти няню, готова навіть сама платити – але мама руками замахала. Вони з сестрою категорично проти. Яка няня? До такої маленької дитини – і мови не може бути! До того ж чужа людина в будинку – ні за що! Так що ми, самі не впораємося! Он нас скільки дорослих! З твоєю ж впоралися! ..
Аліса щиро не знає, як вчинити. Сваритися з ріднею не хочеться, та й непорядно якось в такій ситуації. Треба віддавати борги.
Але і звалювати на себе племінника, тягнути тут жили з двома дітьми, поки сестриця буде “прохолоджуватися” на лекціях – ой як не хочеться … Принесуть дитину і скажуть: сиди! Борг, мовляв, віддяка …
Як вчинити?