– … Я, каже, не викидаю продуктів взагалі ніколи! – розповідає про свою свекруху тридцятирічна Раїса. – Якщо бачу, що псуватися починає, помию як слід, обріжу, пересмажу з цибулею – і в суп, у мене нічого не пропадає, все йде в справу! ..

Заміжня Раїса не так давно, менше року. З чоловіком вони взяли в іпотеку квартиру в споруджуваному будинку, і для економії грошей переїхали жити до свекрухи. Людмила Володимирівна запропонувала цей варіант сама, хоча і до весілля, і кілька місяців після молоді жили в знімній квартирі.

– Переїжджайте до мене! – вмовляла свекруха молодих. – Ну нерозумно викидати гроші на оренду. Вам ремонт потрібно буде скоро робити, та й взагалі, гроші зайві хіба? Краще їх відкласти … У мене велика трійка, я одна, місця вдосталь … Переїжджайте!

Раїса з чоловіком подумали і вирішили люб’язне запрошення мами прийняти, тим більше що спільне проживання планувалося недовге. Через рік, ну максимум півтора, молоді вже отримають ключі, ще кілька місяців піде на ремонт – і вони з’їдуть до себе. Людмила Володимирівна – жінка зовсім ще не стара, активна, працює, не бабулька в маразмі.

Ну невже нормальні люди не уживуться під одним дахом? Тим більше, гроші-то і справді не зайві, і економія за два роки повинна вийти пристойна.

Раїса з чоловіком зібрали речі, попрощалися з квартирним господарем, здали йому ключі і переїхали до свекрухи.

Втім, вже через пару тижнів Раїса зрозуміла, що легко і просто не буде. Ось взяти хоча б питання харчування. Людмила Володимирівна вважає себе чудовою господинею, збирає рецепти, обожнює готувати, і, головне, просторікувати за столом про те, які продукти в черговий раз вона «врятувала» від сміттєвого відра, щоб приготувати це прекраснерагу.

Окремим рядком в дивацтва свекрухи йде любов до консервації. У сенсі, любить свекруха не їсти солоні огірки, лечо або малинове варення, а саме виробляти всі ці банки в промислових кількостях, простоюючи в сезон біля плити годинами, а то і цілими ночами: «Смородину вчора крутила до третьої години ночі» …

– Я розумію – зробити пару банок того, банку іншого, ще трохи третього! – зітхає Раїса. – Але трохи у Людмили Володимирівни чомусь не виходить! При тому, що в сім’ї цього ніхто не їсть!

На лоджії у Людмили Володимирівни стоять батареї банок, явно навіть не з минулого року.

– Кришки багатьох проржавіли вже! – з жахом розповідає Раїса. – Тут недавно відкриває банку варення, а там зверху цвіль. «Ну і що, каже, зніми і їж, так навіть корисніше, натуральний пеніцилін» – і сміється, уявляєш? Кошмар!

– Так харчуйтеся окремо від мами, в чому проблема-то? – знизують плечима подруги Раїси. – Готуй сама, що вважаєш за потрібне. Попроси її, щоб виділила вам полку в холодильнику …

Проблема в тому, що Людмила Володимирівна про те, щоб молоді харчувалися окремо, і чути не хоче, а слова про «полиці в холодильнику» взагалі сприйняла як дурний образливий жарт.

– Ось ще – жити разом, і полки в холодильнику ділити? Та НУ вас! Як придумаєте нісенітницю!

Холодильник-її єпархія, точно так же, як плита, та й вся кухня в цілому.

– Дві господині на одній кухні не уживуться ніколи! – любить повторювати Людмила Володимирівна. – Раєчка, ти відпочинь, я все приготую і вас покличу!

Відмовлятися постійно від свекрушиного куховаріння незручно, та й їсти ж щось треба. Снідати, вечеряти, а у вихідні ще й обідати. Раїса з чоловіком економлять, і дозволити собі харчуватися в кафе або замовляти їжу додому не можуть.

– Так я б із задоволенням харчувалася окремо! – зітхає Раїса. – Ми ж зараз навіть просто посидіти з чоловіком за чаєм на кухні вдвох не можемо! Трохи свекруха чує, що ми чайник поставили, вже мчить, а то ще й ображається: чай п’єте? А чому мені не налили, мене не покликали? А якщо вже побачить, що в своїй кімнаті щось їли – істерика буде! Це тому, вважає вона, що нам їжі шкода, ми не хочемо її пригощати. Інших причин не бачить …

Як вважаєте, чи можна від’єднатися від свекрухи в питанні харчування? А може, свекруха права, нічого молодим городити город? Ділити полки в холодильнику не по-сімейному, харчуватися треба разом?

Що думаєте?